Цей тиждень світові ринки жили у хиткий надії, що Трамп і іранці от от мають домовитись. На чому падала нафта і намагались зростати ринки. Щоправда, кожного разу коли здавалось, що угода досягнута, прокидався Трамп, чемпіон із проходження тестів на когнітивні здібності, і видавав черговий пост у соц мережі, який руйнував крихкі домовленості. І навіть вже перемовники від США дуже просили бороданів із Ірану зглянутись і не зважати на американського верховного лідера. От і зараз, коли вже всі майже остаточно майже домовились, Трамп сказав, що йому треба подумати на вихідних. От на ранок п’ятниці воз і нині там. А ормузька протока все ще закрита. Хоча іранці і відновили доступ до інтернету, опосередковано подаючи сигнал, що дуже скоро все буде добре. І американці, як і весь світ, продовжують казати «дякую» Трампу за зростання інфляції. Що дуже чутливо впливає на споживчі настрої. Парадокс, у той час коли американські фондові індекси оновлюють один історичний максимум за іншим, а всі показники вказують на рекордні бульбашки за всю історію бульбашкознавства, американські споживчі настрої знаходяться на найнижчому рівні за останні років 20. І це навіть тоді, коли дуже багато американців активно торгують на фондовому ринку, мають портфелі акцій, що постійно зростають і могли б перебувати у стані ейфорії. Але вони ближче до депресії.
І проблему відчувають не тільки в США. В Європі дохідності 30-и річного боргу вийшли на максимуми за дуже дуже багато років, вказуючи на завершення так званої епохи «безкоштовного ланчу». Проблема лише в тому, що в цей момент як США, так і країни ЄС прийшли із поганими звичками і розтягнутими шлунками. А рівень боргу вже давно абсолютно у всіх перевищує здорові показники. Так чи інакше, надія, що Трамп все ж таки здасть назад і угода буде досягнута, тримала ціни на брент нижче 100 доларів за барель цього тижня. От барель бренту зранку в п’ятницю коштує 93 долари. І стимулювала покупців на ринку акцій. В результаті, ранок п’ятниці індекс S&P500 починає на позначці 7563 пункти, що на 120 пунктів вище, ніж тиждень тому. Звісно, балом править ШІ, чіпи і напівпровідники. Дійшло до того, що фондовий ринок Тайваня, того самого, що живе під прицілом Пекіну, виріс з початку року на 50% і увійшов в п’ятірку найбільших по капіталізації ринків світу. І це незважаючи на той факт, що якщо десь у світі і можуть називати Трампа недобрими словами, окрім України, то це у Тайвані.
Сам Трамп, продовжуючи випробовувати світову економіку на міцність, знайшов час підтримати президента Вірменії і побажати йому зробити Вірменію великою знову. Цікаво, звісно, що про це думає Ердоган. Але той зайнятий рейдерінням опозиційної партії і, певно, не відволікається на дрібниці. Черговий крок Турецччини у бік тоталітарної монархії не міг сподобатись фінансовим ринкам, надавши додаткового прискорення турецький лірі. І знов поставивши під сумнів стійкість фінансової системи Туреччини, де притомний голова Центрального Банку намагається якось повернути ситуацію до нормальності 10-и річної давнини. Але йому не дуже вдається. І виходить хіба що утримувати систему від колапсу. Тим більше, війна в Ірані додатково змусила розпродавати резерви. Радикально скоротивши як золоті запаси, так і обсяг американського боргу у власності. І хоча адепти турецького шляху розвитку вказують, що і так прокатить, адже економіка зростає незважаючи на шалену інфляцію, проте чомусь сам верховний лідер Туреччини, султан Ердоган, жаліється, що молодь тікає від нього з країни. І це в той час, коли футболісти передпенсійного віку, чоловіки з проблемами з волоссям і навіть деяки клієнти дантистів, стоять в черзі в аеропорту Стамбулу.
А у нас почала працювати місія МВФ. Яку щосили намагалися відлякати з Кремля, погрожуючи всім фінансовим інститутам і посольствам всіх країн черговим апокаліпсисом у Києві, влаштувавши рекордну істерику. Погрожуючи орєшніком, найстрашнішою зброєю з арсеналу Путіна. Страшну своєю непередбачуваністю, бо ніколи невідомо, куди ж воно в результаті прилетить. Згідно чуток, налякали вони поки що переважно тих, хто любе читати радянські газети за обідом. І от бразильські дипломати вирішили погуляти Карпатами. Європейці ж лишаються, із думками «А що ми ще не бачили». І навіть американці в Києві, як би там Лавров не лякав Рубіо,
хоч європейці їх і тролять як боягузів. Як раз під приїзд місії МВФ український парламент неспромігся прийняти ключовий закон в рамках співпраці, проваливши закон про посилки. Проте це взагалі був тиждень, коли українські депутати, почавши ганьбитися, ніяк не могли зупинитись. І не спромоглися легалізувати порно в Україні. Певно, вирішивши, що не можуть лишати багатьох силовиків без засобів для існування. Тим більше, не всі ще будиночки в Карпатах розпродані. А там ще й на Бакоті починають будувати щось на мільярди. Кеш потрібен, а хто ж його краще за поліцейських, що бігають за дівчатами і дік піками вміє згенерувати.
Добре хоч, що рамкову угоду про ратифікацію кредиту від ЄС на 90 млрд євро парламент спромігся ухвалити. Але коли доходить до деталей, депутати знов не здатні пересили популізм і схеми. Причому тут вже партійна приналежність абсолютно не грає ніякої ролі. Поки інвестори не звертають увагу на імпотенцію української влади у питанні реформ. Може вже звикли. А може бачать, що і МВФ зараз дуже добрий і пробачає всі капризи. В результаті, котирування українських суверенних єврооблігацій майже не зазнали змін за останній тиждень. На внутрішньому ринку продовжується спокійний період. Кремлівська істерика не змогла налякати гривню. Яка, що правда, близька до історичних мінімумів. Але така в неї доля, оновлювати їх кожного року. В результаті, міжбанківський ринок в п’ятницю зранку демонструє курс гривні на рівні 44,25 гривень за долар. Вулиця традиційно трошки сильніша. І внутрішній ринок облігацій перебуває в анабіозі. Мінфін вже який місяць поспіль дуже обмежено залучає кошти на внутрішньому ринку. Задовольняючись тим, що залучає рівно стільки, скільки має погасити. Банки всю свою увагу переключили на кредитування. Яке і цього року зростає темпами на 30% на рік. І вже ставлячи питання – а чи потягнуть банки такий темп. Особливо на тлі того, що кредити зростають значно швидше, ніж депозити.
