Цікаво спостерігати, як медіа нарешті наздоганяють зміну ініціативи у війні, що відбулася ще багато місяців тому. Ще зовсім недавно значна частина журналістів писала про кризу живої сили в Україні порівняно з росією і про те, що найближчим часом росіяни зберігатимуть ініціативу. Це було наслідком поширеного хибного розуміння того, що насправді відбувається (і свідченням того, наскільки слабкою була робота журналістів упродовж усієї війни).
Українську кампанію "логістичної блокади" планували місяцями – і навіть роками. Західні джерела просто не звертали на це уваги.
Україна аж ніяк не почала перехоплювати ініціативу за останні кілька тижнів на порожньому місці. Українці почали планувати цей перелом понад рік тому. У січні та лютому я написав два матеріали про стратегію перемоги України та виклав те, що робили (і вже давно робили) українці.
А ось уривок із другого матеріалу, який показує, як довго цей план розробляли українці і що це була стратегія, яка спиралася і на далекобійні спроможності, і на можливості середньої дальності.
Якби стратегія виснаження на полі бою була єдиним, над чим працювала Україна, можна було б сказати, що її горизонти доволі обмежені і що вона перебуває в стратегічному глухому куті. Однак упродовж останнього року українці розробляли стратегію далекобійної зброї, аби завдати відчутного, а в ідеалі – нищівного удару по військовій економіці росії. Можливо, справа в тому, що західні стратегічні аналітики настільки погано розуміють природу війни (багато хто з них дотепер сприймає війну як конфлікт, результат якого визначається на полі бою) і настільки довго – впродовж 2022-2025 років – заперечували важливість далекобійного вогню для України, що тепер самі проґавили цей напрям. Насправді українці випередили їх на величезну відстань, але західна аналітична спільнота має серйозні труднощі з тим, щоб це усвідомити.
Українська стратегія далекобійного вогню має дві головні, взаємопов'язані цілі. Перша – максимально зруйнувати економіку росії. Українці розуміють, що росія економічно не є сильною державою, що вона кровоточить грошима і що вся система влади путіна тримається на доступі до капіталу. Друга стратегічна мета – відрізати російську армію від постачань і військової техніки, які виробляє ця економіка, шляхом ударів по логістиці.
Послухайте, я це не вигадав. Це було очевидно з розмов з українцями – і, що важливіше, з уважного слухання їх. Вони бачили, як війна змінюється у них на очах, і саме українці вирішили пристосуватися до цих змін, замість того, щоб битися головою об стіну і намагатися воювати так, як воювали раніше. Саме це стало витоком комбінованої кампанії далекобійних і середньодальних ударів, яку ми спостерігаємо сьогодні, разом зі стратегією виснаження за допомогою БПЛА на полі бою (усі три елементи згадані в наведеному вище уривку).
Дедалі більше ознак того, що вона спрацьовує (хоча, думаю, людям варто стримувати очікування). Тому цього тижня я вирішив поговорити про те, як ця кампанія може вплинути на російську армію на полі бою та що варто відстежувати.
Окремо зупинюся на двох інших темах. Президент Зеленський здійснив цього тижня помітний візит до Швеції, і на цьому тлі один авторитетний коментатор заговорив про Україну як нову "нордичну державу". На мій погляд, точніше говорити про "балтійсько-північноморське" угруповання, але суть висловленого зрозуміла. Нарешті, росія здійснила те, що, можливо, було навмисним нападом на країну НАТО – і риторика Альянсу у відповідь виявилася бездоганною. Сам же Альянс, однак, є живим мерцем.
Спроба обвалити російську армію з тилу: що варто відстежувати
Українські заяви про втрати російської техніки та особового складу виявлялися напрочуд точними з початку повномасштабного вторгнення. Дані про втрати серед особового складу, зокрема, схоже, широко підтверджуються західними розвідувальними службами. Наведу лише два приклади. У травні нідерландська розвідка опублікувала оцінку: щонайменше 1,2 мільйона втрат росії (приблизно 500 тисяч загиблих). Наприкінці квітня британське джерело називало цифру близько 1,3 мільйона. Оприлюднені Україною дані – трохи більше 1,3 мільйона.
Показово, що нещодавні заяви можуть бути навіть точнішими, адже такий великий відсоток втрат фіксується БПЛА на відео. Це робить цю війну не лише найпрозорішою, а й, моторошно казати, найбільш "відстежуваним" конфліктом в історії людства. Загибель російських солдатів і знищення російської техніки тепер знімають регулярно.
Говорячи про обвал російської армії з тилу, найперше, на що слід звернути увагу (про що я писав минулого тижня), – це кампанія середньодальних ударів. Свідчення її ефективності можна побачити в українських зведеннях. Подивіться на цю таблицю втрат росії за суботу і зверніть увагу, що саме впадає в очі.
Цифра 1430 втрат особового складу вражає, хоча саме про неї я наразі не говорю (про втрати в особовому складі – нижче). Ні, ще більш вражаючою є цифра 483 "транспортні засоби та автоцистерни". Це добовий рекорд для України.
Цього тижня Україна значно публічніше акцентувала удари по транспорту. Міністерство оборони України оголосило про програму "Логістична блокада", виділивши додаткові 5 мільярдів гривень на засоби ударів середньої дальності. Ось як там її охарактеризували, і зверніть увагу: йдеться про те, що ця кампанія ведеться вже багато місяців:
Протягом останніх кількох місяців Україна вчетверо збільшила масштаби знищення ворожої логістики, складів, техніки, транспортних засобів, командних пунктів і шляхів постачання на оперативній глибині. Дані вказують на чітку тенденцію: зі збільшенням масштабів знищення російської логістики кількість штурмових операцій уздовж лінії зіткнення зменшується.
Показники, на які вони посилаються, – це саме ті дані, які варто відстежувати. Стежте, чи збережеться таке підвищене знищення російських вантажівок. З'являтимуться й повідомлення (хоча нерідко без порівняльних даних) про знищення складів і командно-спостережних пунктів (КСП) росіян. Два дні тому українці оприлюднили заяви про удари по обох типах об'єктів:
На окупованих територіях уражено ворожий зенітний ракетний комплекс "Тор-М2" у районі села Бердянське Запорізької обл.; командно-спостережний пункт противника в районі села Лиман Перший Харківської обл.; склад матеріально-технічного забезпечення в селі Айдар Луганської обл.; а також командні пункти БПЛА противника в районах села Тьоткіне Курської обл. рф, села Комар Донецької обл. та села Нестеріанка Запорізької обл.
Українці знову говорять про те, що роблять. Вони б'ють по вантажівках, складах і КСП – і до цього додається підтримання втрат особового складу росіян на рівні, вищому за поповнення. Цифра 1430 втрат особового складу на добу разом із втратами вантажівок – це саме той результат, якого Україна прагне досягти. Однак найважливіший момент у цьому підрахунку настане десь наступного тижня, коли Україна оприлюднить місячну оцінку втрат росії за травень і стане відомо, чи перевищує ця цифра обсяги нового призову.
Якщо так – тенденція розгортається саме так, як планують українці. Це призведе до постійної деградації армії росії та її бойового потенціалу. Запаси скорочуватимуться, командування опиниться в хаосі, втрати зростатимуть, а поповнення надходитиме в недостатній кількості. Солдати, які залишаться, будуть у гіршому стані – і їм наказуватимуть продовжувати атаки. Зрештою, саме російська армія дедалі впевненіше рухатиметься до краху.
Принаймні саме про це говорять українці. Йдеться про те, щоб узяти армію росії, яка змушена атакувати, і обвалити її з тилу. Українці не приховують своїх планів – сподіваймося, цього разу західна преса зрозуміє їх швидше.
Чи стає Україна новою "нордичною" державою?
Минулого тижня президент Зеленський здійснив один із найпомітніших своїх закордонних візитів. Він відвідав Швецію, де було підписано знакову оборонну угоду. Шведська сторона передала Україні 16 винищувачів Gripen попередніх модифікацій (вони мають прибути на початку 2027 року), і надалі Україна купуватиме ще більше. Початкове замовлення, схоже, становить 20 найсучасніших Gripen – з перспективою збільшення замовлення до 150 одиниць.
/media/gallery/full/1/5/15_2ae8d.jpg
Це стало б суттєвим зростанням авіаційних можливостей України і, що не менш важливо, його основою стане європейська платформа. Gripen розроблявся шведами спеціально для боротьби з росіянами – на що прем'єр-міністр Швеції натякнув досить завуальовано, зазначивши, що їх створили "для однієї речі".
Це лише остання серед низки потужних заяв про підтримку оборони України з боку нордичних держав (Норвегії, Швеції, Данії та Фінляндії). Вони пішли набагато далі за більшість у фінансовому та військовому забезпеченні України – і до того ж набагато охочіше обговорюють перемогу України (і поразку росії). З огляду на історію та географічне положення, вони значно менше тривожаться через цю тему, ніж багато інших.
Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба навіть замислився вголос: чи не означає такий зв'язок (і загалом підтримка, яку Україна отримує з боку нордичних країн), що Україна стає однією з нордичних держав – принаймні стратегічно.
Це цікава ідея, але, на мою думку, вона дещо затіняє ширший контекст. Новою рушійною силою в Європі є не нордичні країни самі по собі – таким угрупованням можна вважати балтійсько-північноморські держави. Нордичні держави, Балтія, Польща, Німеччина, Нідерланди та Велика Британія – ось ключові гравці, від яких залежить і те, чи допоможе Європа Україні здобути перемогу, і те, чи звільниться Європа від американського стратегічного домінування. Ось карта регіону, про який я кажу.
Сукупно ці держави мають гроші, технології та військовий потенціал, щоб і допомогти Україні, і розбудувати нову Європу. Якщо їм вдасться діяти злагоджено, решта континенту, мабуть, буде змушена рівнятися на них. Тому я не впевнений, що назвав би Україну новою "нордичною" державою – проте якщо вона зможе діяти як частина ширшого балтійсько-північноморського угруповання, цього цілком достатньо.
росія атакує Румунію
Цього тижня росія атакувала НАТО. Але не хвилюйтеся – у відповідь НАТО не зробить нічого, окрім безглуздих заяв. Напад стався в Румунії: російський дрон, що спочатку летів для удару по Україні, схоже, навмисно змінив курс і атакував країну – члена НАТО. Він влучив у житловий будинок у румунському місті Ґалац у ніч з 28 на 29 травня.
Риторична реакція НАТО була, звісно ж, швидкою і рішучою. З найвищих трибун Альянсу голосно заявили: цього не можна залишити без відповіді.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте підтвердив: "НАТО готове захищати кожен дюйм союзницької території".
Посол США при НАТО Метью Вітакер звучав не менш войовничо: "Ми захистимо кожен дюйм території НАТО".
Здавалося б: НАТО озброюється і готується до рішучих кроків. Це було б помилкою. Усе це – брехня, принаймні з американського боку. США не зобов'язані захищати кожен дюйм території НАТО і відкрито кажуть, що можуть не воювати за країни Балтії (і показово, що Вітакер навіть не зміг назвати росію агресором у цьому випадку). Більше того, США прискорюють плани з виведення сил з Європи.
Те, наскільки млявою виявилася реальна реакція, показала та обставина, що НАТО замовкло після перших вигуків – і я впевнений, що зараз усі відчайдушно тримають пальці схрещеними в надії, що росіяни не вирішать знову перевірити Альянс на міцність.
НАТО як інститут під проводом США сьогодні є альянсом-живим мерцем. Він чудово говорить, але є стратегічною катастрофою, що чекає свого часу, адже очолюється країною, якій байдужа безпека найбільш уразливих його членів.
Цей тиждень знову зробив це очевидним.
