В американському виданні The Hill знову вийшла стаття про конфлікт навколо посольства США, антикорупційних НГО, НАБУ та ГПУ. Вочевидь, можна очікувати серіал публікацій в американських медіа, адже тема там активно розкручується. І щоб за прикладом певних українських видань та фігурантів матеріалу не виривати нічого з контексту, пропоную прочитати переклад статті цілком. Кожен здатен зробити свої висновки.
Оригінал матеріалу:
Посольство США наполягало на відмові України від розслідування діяльності групи Джорджа Сороса під час виборів 2016 року
У той час, коли в Америці відбувалися бурхливі президентські перегони 2016 року, українські прокурори зіткнулися з несподіваним опором, коли вони проводили розслідування діяльності некомерційної організації на батьківщині, відомої як Центр Протидії Корупції (ЦПК).
Орієнтація на ЦПК — чиї молоді вуличні активісти звично носили футболки «Ukraine F**k Corruption» — була частиною великого розслідування Генеральної прокуратури України щодо того, чи було $4,4 мільйони, виділені для боротьбі з корупцією у цій колишній радянській республіці, використано за цільовим призначенням.
Прокуратура незабаром дізналася, що опір, з яким вони зіткнулися, має витоки безпосередньо з посольства США в Києві, де адміністрація Обами зробила рідкісний крок, намагаючись змусити український уряд відмовитися від розслідування і стосовно американської допомоги, і групи Сороса.
«Розслідування Центру Протидії Корупції, заснованого на допомозі, яку вони отримали від нас - є недоречним», - сказав тодішній уповноважений у справах, Джордж Кент, у квітні 2016 року в прокуратурі, також він стверджував, що американські чиновники не були стурбованими тим, як було витрачено американську допомогу.
У той час генерального прокурора країни (Шокіна — прим. RL) звільнили під тиском Сполучених Штатів, а ім‘я його наступника ще не оголосили.
Кілька місяців по тому Юрія Луценка, широко відомого на Заході як герой, який провів два роки у в'язниці за боротьбу проти московської агресії у своїй країні, було названо генеральним прокурором, і запрошено на зустріч з новим послом США в Україні — пані Марі Йованович.
«Луценко сказав мені, що він був приголомшеним, коли посол «надав йому список людей, яких ми не повинні переслідувати». До списку увійшли засновник групи ЦПК і два члени парламенту, які гучно підтримували порядок денний антикорупційних реформ цієї групи», - заявляє джерело, яке було безпосередньо присутнім на зустрічі.
Виявляється, група українських правоохоронних органів спільно з адміністрацією Обами і ліберальним мегадонором Джорджом Соросом, співпрацювала з агентами ФБР, які розслідували діяльність бізнес-менеджера кампанії Трампа — Пола Манафорта з промосковськими діячами в Україні.
Завуальована вказівка прокурорам в Україні була чіткою: не націлюйтеся на ЦПК під час президентських виборів в Америці, в яких Сорос підтримував Гілларі Клінтон, аби вона стала наступником іншого сороського фаворита, Барака Обами.
"Ми потрапили прямо до бійні, і нас скалічили", - сказав мені український високопосадовець.
Луценко висловив думку, що посольство чинить тиск, бо не хоче, щоб американці бачили, хто фінансується грішми з їхніх податків. «У той час пані Посол подумала, що наші інтерв'ю з українськими громадянами, українськими державними службовцями, які часто відвідували Посольство США, можуть кинути тінь на цю антикорупційну політику», - сказав він.
Державні службовці у приватному порядку розповіли, що вони хочуть, щоб прокурори України відстоювали ЦПК, бо побоювалися, що розслідування буде просто відплатою за гучні зусилля групи провести антикорупційні реформи в Україні, дехто з них заручився підтримкою Генеральної прокуратури.
Але це було незвичайним втручанням, визнали чиновники. "Ми зазвичай не вказуємо силовим структурам кого переслідувати і кого не можна, але це стосується американського громадянина, якого ми вважаємо без вини звинуваченим", - сказав один чиновник.
Зрештою, проти ЦПК не було вжито жодних заходів, і сьогодні ЦПК продовжує процвітати. Тим не менш, ця справа набуває нового значення.
По-перше, це суперечить офіційній заяві Держдепартаменту, яку було оголошено минулого тижня після того, як Луценко вперше згадав про список недоторканих. Посольство відповіло, що ця претензія є вигадкою і ознакою того, що корупція живе і добре почувається всередині України.
Але лист Кента однозначно свідчить про те, що посольство тиснуло на українських прокурорів, і втручалося в те, що зазвичай вважається внутрішнім правоохоронним питанням у суверенній країні. І більше півдюжини американських та українських джерел підтвердили мені, що справа ЦПК не була єдиною, в якій американські чиновники чинили тиск на українських слідчих у 2016 році.
Коли я попросив Держдепартамент прокоментувати лист і прізвища пов'язаних з Соросом осіб, мені відмовили. «Як правило, ми не коментуємо приватні дипломатичні зустрічі», - відповіли мені. «Посол Йованович представляє Президента Сполучених Штатів в Україні, а за нею стоїть Америка».
По-друге, казус з ЦПК підкреслює маловідомий факт, що переслідування корупції за кордоном призвело до незвичайного союзу між урядом США та політичним мегадонором.
Після того, як десять років тому Міністерство юстиції Обами розпочало свою ініціативу з викриття активів клептократів для переслідування корупції в інших країнах, Державний департамент, Міністерство юстиції та ФБР передали частину своєї роботи в Україні групам, які фінансуються Соросом.
Цей американський бізнесмен угорського походження є одним з найбільших донорів американських лібералів, які виступають за боротьбу проти клептократії у США, і є особою з великими діловими інтересами в Україні.
Одним із ключових партнерів США в Україні був ЦПК, який від 2012 року отримав 59% (тобто $1 млн.) з $1,7 млн коштів Держдепартаменту та Мінюсту, і майже $0,29 млн від фонду Сороса.
Співпраця США-Сорос була помітною в Києві. Кілька високопосадовців Міністерства юстиції США та агентів ФБР опинилися на фото учасників подій та конференцій, які спонсоруються Соросом.
Однією з учасників була Карен Ґріневей, тодішній спецпредставник ФБР, відповідальний за міжнародне шахрайство, і один з провідних агентів у розслідуванні справи Манафорта в Україні. Вона брала участь у численних розслідуваннях, отримала подяки в соціальних медіа та від виконавчого директора ЦПК.
В одній з подій у 2016 році рані Ґріневей та посол Йованович взяли участь разом з виконавчим директором ЦПК, Дарією Каленюк та Юрієм Луценком. Повідомлення було чітким: посольство підтримувало ЦПК.
ФБР підтвердило контакти Ґріневей з групою Сороса, заявивши, що вони є частиною її розслідувальної роботи: «У сприянні місії ФБР і в процесі виконання своїх обов'язків співробітники ФБР регулярно подорожують і беруть участь у громадських форумах на офіційному рівні. Як мінімум, всі подібні поїздки та розмови дозволяються безпосереднім керівником працівника і можуть отримувати додаткову авторизацію від відповідного керівника відділу».
Ґріневей недавно пішла у відставку, і скоро соросівське ЦПК оголосило, що вона ввійшла до його наглядової ради.
Внутрішні записки Фонду «Відкрите суспільство» (благодійна організація під ковпаком Сороса) описують узгоджену стратегію на створення дружніх стосунків у ключових державних установах, таких як: Державний департамент, Міністерство юстиції та ФБР, якими можна потім скористатися в країнах, де Сорос націлився на антикорупційну активність.
"Ми визнали важливість розвитку допоміжних груп, щоб досягти успіху в посиленні глобальної мережі антикорупційної відповідальності", повідомляється у записці від 21 лютого 2014 року. "Ми задумали це з точки зору сприяння побудові політичного середовища для антикорупційних справ на високому рівні".
Та ж сама записка вказує, що організація Сороса хотіла зробити Україну своїм пріоритетом починаючи з 2014 року, і планує використовувати ЦПК як рушій.
«Україна: За кулісами порад та підтримка українських партнерів зусиллями ЦПК на проведення судових процесів щодо корупції в Европі та США стосовно державних активів, викрадених вищими українськими керівниками», - йдеться в документі.
В записці був список українців, яких хотіла переслідувати команда Сороса, зокрема й ті, які мали зв'язки з Манафортом.
Співробітники вищої ланки правоохоронних органів США підтвердили мені, що відразу співпраця в Україні призвела до чітких дій США проти олігарха Дмитра Фірташа, головної цілі групи Сороса, і Манафорта. Фірташа тепер представляє колишній адвокат Гілларі Клінтон — Ланні Девіс і колишній прокурор США — Дан Вебб.
Документи, опубліковані в інтернеті Фондом "Відкрите Суспільство", свідчать, що після того, як американські чиновники досягли ранніх успіхів у справах щодо корупції в Україні, таких як конфіскація активів, ЦПК почав запросив собі частину вилучених грошей.
«Українська неурядова організація «Центр протидії корупції» (ЦПК) звернулася до Міністерства юстиції США від імені українського громадянського суспільства з проханням виділити майже $3,000,000 з конфіскованих та арештованих активів, відмитих колишнім прем'єр-міністром України, Павлом Лазаренком, для створення навчального закладу для боротьби проти корупції», - зазначається у документі за 2015 рік.
Представники ЦПК і Фонду "Відкрите Суспільство" так і не відповіли на неодноразові прохання щодо коментарів.
Майкл Вачон, прес-секретар Сороса, відмовився надавати будь-які коментарі стосовно ЦПК. Але він підтвердив, що його керівник підтримав тривале розслідування звинувачень Трампа у змові з Московією у 2016 році.
Вачон заявив, що Сорос виписав чек на велику суму зі своїх особистих коштів восени 2017 року на створення нової групи — Проект «Демократична Цілісність», засновану колишнім агентом ФБР і співробітником Сенату — Даніелем Джонсом, аби продовжити «розслідування та дослідження іноземного втручання в американські та европейські вибори».
Вачон також заявив, що ця група попросила Сороса не розголошувати розмір його внеску, і пізніше Сорос дізнався, що група найняла для роботи компанію Fusion GPS — ту саму фірму, якій заплатила виборча кампанія Гілларі Клінтон та Демократична партія за створення сумнозвісного «досьє Стіла», в якому йдеться про змову Трампа з Московією.
«Він сказав, вона сказала» — так виглядає перепалка між генеральним прокурором України та американським послом, і вона не є корисною для жодної зі сторін, та чесна, повна і прозора позиція посольства щодо правоохоронних органів України, є дуже потрібною.
Отже, вся ця історія з ЦПК викликає такі ключові питання:
- Чого б Посольство США втручалося в українське внутрішнє розслідування, а потім заперечувало, що чинило такий тиск?
- Чи вплинув на це Сорос як головний політичний спонсор?
- Чи хочуть американці аби гроші з їхніх податків перемішувалися з приватними фондами активістів, коли йдеться про антикорупційні розслідування?
Хтось у Державному департаменті та Конґресі має спробувати отримати на це відповіді.
