"1 березня - день вшанування пам`яті жертв Корюківської трагедії" - Павло Бондаренко

"1 березня - день вшанування пам`яті жертв Корюківської трагедії" - Павло Бондаренко

Не чули про таку? І недаремно. У радянські часи її приховували. Бо це був злочин не лише нацистів, але й комуністів.
1-2 березня 1943 року підрозділами СС та угорської військової жандармерії було знищено 6700 мешканців селища Корюківка (Чернігівська обл). Спалено 1390 будівель.
То була каральна акція у відповідь на дії радянських партизан із загону Першого секретаря Чернігівського обкому КП(б)У Олексія Федорова.
Загін напав на гарнізон угорців та німців 27 лютого аби визволити з в`язниці заручників - дітей одного з командирів загону Федорова - Феодосія Ступака. Було вбито 76 угорських солдат. За це карателі розстріляли і спалили живцем практично усіх мешканців Корюківки.
Найстрашніше те, що сам Федоров і його люди спокійно спостерігали за бійнею і пальцем не поворухнули, аби врятувати людей, хоча мали десятиразову перевагу у силі над карателями. Вони СПЕЦІАЛЬНО нічого не робили, виконуючи звірячий наказ з Москви.
Наказ той у цілком таємній директиві полягав в тому, аби провокувати нацистів на масові страти, щоб "народ піднімався на боротьбу". Тому диверсії та убивства німців партизани спеціально скоювали безпосередньо біля або навіть в самих населених пунктах, знаючи якою буде реакція окупантів.
Олексій Федоров менш ніж за 2 місяці після свого "подвигу" отримає звання "генерал-майор". Потім стане двічі Героєм Радянського Союзу. Крім цього мав вісім(!) найвищих нагород СРСР - орденів Леніна та ще 7 орденів меншого калібру.
Після війни Федоров - 1-й секретар Житомирського обкому КПУ. Потім - міністр соціального забезпечення УРСР. Член президії Радянського комітету ветеранів війни.
З 1979 року був головою комісії у справах колишніх партизанів і підпільників при Президії ВР УРСР, яка перевіряла осіб, що перебували на окупованій території.
УСІ книги про партизанський рух в УРСР автори мусили узгоджувати з Федоровим і писати лише те, що він дозволяв. Сам Федоров написав (вірніше, "літературні негри" за нього написали) знамениту і дуже брехливу книгу "Подпольный обком действует", в якій ані словом не обмовився про свій "корюківський подвиг". В СРСР за цією книгою було знято популярний серіал.
"Корюківська трагедія" є чи не наймасовішим убивством мирного населення у Другій світовій війни. За кількістю жертв вона переважає "розкручені" ЗМІ та мистецтвом трагедії білоруської Хатині (у 45 разів), чеської Лідіце (у 41 раз), французький Орадур-сюр-Ґлан (у 12 разів) і навіть "Чеченську Хатинь" - спалення живцем 700 дітей, жінок і старих у селі Хайбах, яке здійснили радянські карателі 27 лютого 1944 року.
А Олексій Федорович Федоров дожив до 88 років і помер від старості у пошані та при гарній пенсії. Похований з почестями на Байковому кладовищі у Києві. Скульптор не постидався на пам`ятник цьому нелюду хреста почепити...
В СРСР жертвам "Корюківської трагедії" теж поставили пам`ятник. І піонерів до нього возили. Про звірства німців розповідали. А от про страшні дії радянських партизан - ні.
І про те, що серед карателів були колабораціоністи з польовій жандармерії 399-ї головної польової комендатури Байєра, переважно етнічні росіяни.
Бо то була "незручна" правда. А якщо вона незручна, значить не було цього. Радянський Агітпроп завжди так діяв.
P.S.
"Народ, який не знає, або забув своє минуле, не має майбутнього" (Платон).
Від себе додам: такий народ приречений ходити по граблях, причому по колу.

Loading...