Спинюся я і довго буду слухать,
як бродить серпень по землі моїй…
Ще над Дніпром клубочиться задуха,
Ще пахне степом сизий деревій.
Та верби похилилися додолу,
Червоні ружі зблідли на виду,
Бо вже погналось перекотиполе
За літом – по гарячому сліду…
Ліна Костенко
Закінчився другий місяць літа і на порозі вже стоїть третій і останній з братів – серпень. Серед багатьох місяців йому належить особлива роль. Адже протягом року хлібороб працює саме на серпень, бо ж від того, яким буде врожай – залежить добробут і майбутнє людини. Для цієї пори року існує одне правило, що вилилось у прислів’я: «У хліба короткі ноги – як утече, то й довгими не наздоженеш!»
Та й назву останній місяць літа перебрав від знаряддя, яким у давнину жали зернові – від серпа.
У народі 1 серпня називалося на честь Мокрини. За цим днем прогнозували, якою буде осінь. Якщо на Мокрину зранку йтиме дощ, то початок осені буде дощовий; задощить опівдні – дощовою буде середина осені; якщо ж дощ упаде надвечір, то з дощами буде кінець осені.
Для наших предків було важливо, щоб в цей день йшов дощ, адже це означало, що в наступному році виросте відмінне жито, а урожай буде багатим. Якщо день був сухим і сонячним, проводили спеціальний обряд, щоб викликати опади.
За церковним календарем, 1 серпня вшановують преподобну Мокрину, сестру свт. Василія Великого; преподобного Дія; знайдення мощей преподобного Серафима Саровського, чудотворця; благовірного князя Романа (Олеговича); преподобного Паїсія Києво-Печерського; блаженного Стефана і матір його Милицю Сербських.
Іменинники 1 серпня:
Мокрина, Степан, Серафим, Роман.
1 серпня згадують:
Івана Сірка – легендарного кошового отамана Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Здобув перемогу в 65 битвах. Герой багатьох українських пісень і казок. Після своєї смерті вважався характерником.
1 серпня народились:
1900 – Олександр Копиленко – український письменник, педагог, критик. Автор книжок «Кара-Круча», «Буйний хміль», «Іменем українського народу», «Дуже добре», «Десятикласники».
1921 – Іван Горовий – український скульптор. Роботи: скульптура «Мир» на станції метро «Дніпро»; обеліск на Савур-могилі; пам’ятник футболістам київського «Динамо» – учасникам «Матчу смерті».
1 серпня відзначають:
- Всесвітній день підтримки грудного вигодовування.
- День інкасатора.
Події 1 серпня:
1943 – вояками української народної самооборони (УНСО) під Делятином (Івано-Франківська обл.) розгромлено загін Сидора Ковпака. Цей загін під час рейду «від Путивля до Карпат» був допущений (як формування, що вело боротьбу з німецькими окупантами) на територію, контрольовану УПА, але за наказом з Москви вдарив українським повстанцям з тилу.
1977 – у Києві відкрито Центральний будинок художника.
1990 – відзначення 500-ліття Запорозького козацтва – масовий історико-просвітницький захід Народного Руху України.
2010 – вперше відкрито підводну ріку у Чорному морі. Це природна течія сильно солоної води, що тече з Мармурового моря через Босфор до Чорного моря. Якби вона текла на поверхні, то була б на шостому місці у списку річок по повноводності.
Чи знаєте ви, що:
Молюски-хижаки рапани спустошують Чорне море. Потрапили вони сюди у середині минулого століття на днищах кораблів, що приходили з далекосхідних морів, зокрема, з Японського. За кілька десятиліть рапани настільки розплодилися, що проникли в сусіднє Мармурове море і зустрічаються навіть у Середземному.
Поява чужинців буквально перевернула життя морських мешканців. Першою жертвою хижого молюска, стали чорноморські устриці. Зараз вони – на межі повного зникнення. Покінчивши з устрицями, рапани взялися за інших чорноморських двостулкових – морських гребінців, морських живців («нігті русалок»), донаксів, венерок, сердцевідок і мідій.
Доросла мідія відфільтровує до 70 л води на добу. Тому там, де вони живуть, немає неприємного запаху, характерного для багатьох чорноморських лиманів. Але і мідій рапанам мало. Вони дісталися до крабів. Осідлавши краба, рапан дірявить його панцир і впорскує туди отруйний травний сік. Краб перетравлюється прямо в панцирі, і рапан його висмоктує.
У самих рапанів ворогів у Чорному морі не знайшлося – їх тверда раковина не по зубах морським мешканцям окрім, звичайно, людини.
