Генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник походу українських військ на окупований більшовиками Крим у квітні 1918 року, а також Першого Зимового походу Армії УНР, під час якого відзначився у наступі на Жмеринку.
Народився в Херсоні в родині чиновника. Освіту отримав у Тифліському реальному, Олексіївському піхотному юнкерському та Михайлівському артилерійському училищах. Під час Першої світової війни – полковник російської армії, командир 1-го кінно-гірського дивізіону. Восени 1917 розпочав українізацію дивізіону, сформував і очолив Окрему кінно-гірську гарматну батарею у складі Гайдамацького коша Слобідської України. Цей підрозділ вів бої проти більшовиків на підступах до Києва у січні 1918 року. В лютому Алмазова було поранено. За гетьмана Скоропадського його батарея була перетворена на Окремий кінно-гірський гарматний дивізіон. До 1921 року він перебував у складі різних з’єднань Армії УНР, але завжди його очолював Алмазов.
Як учасник Першого Зимового походу 1919–1920 років відзначився в боях на ріках Дністер і Збруч під час наступу на Жмеринку. Інтернований у табір у Владовицях (Польща). В березні 1921 року отримав звання генерал- хорунжого. У 1923 році після табору працював помічником маркшейдера на вугільній шахті. У 1926-му переїхав до Чехословаччини, де закінчив Українську господарську академію в Подєбрадах. У 1930-ту роки працював інженером у Луцьку. Помер і похований у Луцьку.
