"Український Дон Кіхот". Землевласник-меценат, котрий вкладав гроші у видавництво газет і журналів, підтримку письменників і вчених. Один із ініціаторів створення Української Центральної Ради. Вважав, що Україну треба любити не лише "до глибини душі" а й "до глибини власної кишені"
Уродженець Херсонщини. Навчався на природничому факультеті Харківського університету. 1897 року опублікував брошуру із серії “Розмови про сільське хазяйство”, яка здобула серед селян популярність Шевченкового “Кобзаря”.
З 1900 року в Києві, включився в активне громадське життя, став меценатом. 1905 року розпочав видавати першу щоденну національну газету “Громадська думка”, а згодом – “Рада”. 1908 року ініціював створення Товариства українських поступовців. Для формування національної свідомості започаткував випуск українських щоденних газет і журналів “Громадська Думка”, “Рада”, “Селянин”, “Літературно-науковий вісник”. Надавав фінансову підтримку Науковому товариству імені Тараса Шевченка. Спонсорував талановитих письменників – Бориса Грінченка, Володимира Винниченка, Михайла Коцюбинського. Завдяки цій сподвижницькій праці з’явилося покоління українців, яке розпочало боротьбу за незалежність у 1917 році. Під час Першої світової війни переховувався у Фінляндії, Петрограді, Москві. Від початку революції повернувся до Києва, але політикою не займався. У 1920 році виїхав до Австрії. На еміграції жив бідно. З 1925 року очолював Термінологічну Комісію при Українській господарській академії у Подєбрадах.
Помер 1929 року в Чехії. Заповідав розвіяти прах у рідному селі Перешори.
