«Перша проповідь Євангелія в київських країнах, по оповіді преподобного Нестора, була ще в першому християнському столітті, — пише митрополит Євгеній Болховітінов, — через святого Апостола Андрія Первозванного, який, за словами Нестора, «з Синопу через Корсунь по Дніпру дійшов до гір Київських і, став на березі під горами, учням своїм передбачив, що на горах цих засяє благодать Божія і град великий імать биті, і церкви многі імать Бог споруджена, і вшед на гори ця і поблагослови я, і постава хрест, і помолися Богу, і сліз з гори сіючи, ідеже після бисть Київ, і пойде по Дніпру горе, і приіде в Словени, ідеже нині Новгород і т.п.». Цю оповідь преподобний Нестор запозичував від греків, які того ж Апостола Андрія визнають засновником і своєї візантійської церкви... Як би там не було, але Церква Російська прийняла вже цю думку, і на місці, де вшановувався св. Апостол Андрій, що поставив хрест, відвіку в пам’ять цього існувала дерев’яна церква на честь Спорудження Чесного Хреста, побудована в 1212 році великим князем Мстиславом Романовичем, потім — кам’яна в XVI столітті, а в 1744 р. імператриця Єлизавета Петрівна, будучи тоді для богомоління в Києві, заснувала поблизу того місця на горі прекрасну нову кам’яну на честь св. Апостола Андрія, що існує і донині».
Ця прекрасна церква на Андріївській горі, побудована за проектом видатного італійського архітектора Франческо Бартоломео Растреллі (1700-1771), нині є, без сумніву, найкращою пам’яткою бароко у всій Україні. «Звідки б ні дивитися на Андріївський храм, близько, стоячи біля самих сходів або здалека, знаходячись біля західного підніжжя пагорба, або зійшовши на Поділ, — звідусіль він сприймається кожного разу по-новому, — пише відомий дослідник української архітектури Г. Н. Логвін. — Близько храм є монументальним і величним, знизу і здалека в ньому вражають легкість і ажурність, його надзвичайна гармонія з ландшафтом. Храм цей, що чітко вимальовувався своїм силуетом на тлі південного синього неба, сприймається як частинка навколишньої природи і є невіддільним від неї. Він настільки органічно увійшов до київського ландшафту, що Київ немислимий без Андріївської церкви. У цьому найбільш довершеному і зрілому творінні Растреллі повною мірою виявився його геній. Свідомо або інтуїтивно, він зрозумів особливості української архітектури з властивою їй любов’ю до легкості, мальовничості і ліризму — зрозумів і виразив. От чому цей твір є перлиною української архітектури і за правом вважається одним з самих прославлених шедеврів архітектурно-художньої спадщини Растреллі».
Андріївська церква була закладена в 1744 році під час перебування імператриці Єлизавети в Києві. Спочатку її проект доручили розробити архітектору Іоганну Готфріду Шеделю, проте запропонований ним варіант було відхилено. Скласти новий проект імператриця доручила Растреллі, і вже восени 1747 р. спеціально присланий до Києва помічник Растреллі, Іван Мічурін, почав зводити стіни майбутнього храму.
Вважається, що першими спорудами на Андріївській горі були кам’яний терем княгині Ольги і дерев’яна церква Св. Василія, побудована в 988 р. князем Володимиром на місці Перунова капища. У 1086 р. великий князь Київський Всеволод Ярославич заклав тут Андріївський (Янчин) монастир, а в 1215 р. на місці стародавньої Василівської церкви був споруджений кам’яний храм на честь Воздвижения тут хреста Андрієм Первозванним.
Надра пагорба пронизувала безліч підземних ключів, через що постійно існувала загроза обвалів, тому І. Ф. Мічуріну довелося поглиблювати фундамента церкви на 14-15 м і влаштовувати спеціальну дренажну систему для відведення ґрунтових вод. Підземні конструкції були використані для прибудови двохярусної цокольної споруди-стилобату з вісьмома кімнатами на кожному поверсі, стіни якого одночасно є фундаментом церкви. На першому ярусі була влаштована «нижня» церква, другий використовувався для підсобних цілей. Храм, що стоїть на високому цоколі, здається дуже величним, піднесеним на величезну висоту над Подолом, що розкинувся внизу. З тераси, розташованої навколо, відкривається живописна панорама Подолу і Дніпра. З боку вулиці на терасу ведуть круті чавунні сходи.
У 1752 р. будівництво храму в основному було завершено. У 1752-1755 рр. український художник Григорій Левицький-Нос, батько відомого живописця Д. Г. Левицького, і російський художник Олексій Антропов написали ікони для іконостасу. Над внутрішнім оздобленням церкви працювали українські різьбярі М. Чвітка, Я. Шевлицький, московські майстри Іван і Василь Зиміни, П. Ржевський та ін. Керував «живописною командою» художник І. Я. Вишняков. Храм був освячений 19 серпня 1767 року київським митрополитом Арсенієм Могилянським.
За час свого існування Андріївська церква неодноразово ремонтувалася, але при цьому її зовнішній вигляд істотно не змінювався. Вона є традиційним для української архітектури хрестовим храмом (розміри по осях складають 31,5x22,7 м) з короткими південною і північною гілками хреста. Висота церкви з хрестом - 60 м (без стилобату - 46 м). Дивно струнка церква легко злітає у височінь, контури куполів тануть у блакитному небі. Яскравий бірюзовий колір стін ще більш відтіняє витонченість і легкість споруди; на його тлі яскраво вирізняються білизна колон, пілястрів, карнизів, золоте сяйво капітелей і ліпний орнамент. Величезний купол, що покоїться на високому і широкому барабані, служить центром всієї композиції. У кутках підкупольного квадрату поставлені глухі контрфорси, завершені легкими башточками з декоративними куполами. Тим самим архітектор надав церкві вигляду п’ятикупольного храму з тією різницею, що малі куполи розташовані незвично: не по осях, а по діагоналях між гілками хреста.
Не менш урочисто і ошатно виглядає церква всередині. Залитий світлом простір, численні пілястри корінфського ордера, позолочені ліпні прикраси, яскравий живопис - все тут вражає величчю, барвистістю і відчуттям простору. Величезний трьохярусний іконостас, виготовлений в 1753-1761 рр. по малюнках Растреллі, прикрашений різьбленим позолоченим орнаментом, скульптурою і живописом. Ікони в іконостасі виконані Антроповим і Левицьким і належать до найкращих зразків мистецтва подібного роду. Живопис у вівтарній частині церкви створений художниками І. Роменським та І. Чайковським. У вівтарній частині знаходяться і два живописні полотна XIX ст. — «Вибір віри князем Володимиром» невідомого автора і «Проповідь апостола Андрія на берегах Дніпра», створене в 1847 р. українським художником Платоном Бориспольцем. «Найцікавішим є останній твір, — помічає Г. Н. Логвін. — Він виконаний дуже вільно. На відміну від холодних, розсудливих картин класицизму в ньому все сповнено гарячим диханням життя. Апостол Андрій стоїть на схилі високої гори, поряд з ним — воїн, що підтримує хрест, а навколо них — натовп слухачів. Але центром всієї композиції є три фігури першого плану: старець, який сидить, дівчинка, що сперлася ліктем на плече старого, і молода жінка. Особливо добре написана жінка з довгими русявими косами. На ній яскрава клітчаста спідниця, що нагадує українську плахту, і біла сорочка. З дуже насиченими тонами її спідниці контрастують світлий одяг дівчинки, оголена спина старого і його світлий охристий плащ».
У 1968 р. Андріївська церква одержала статус філіалу національного заповідника «Софія Київська». У 1976-1977 рр. храм був відновлений по автентичних кресленнях Ф. Б. Растреллі, знайдених в архівах у Відні. Після повторної реставрації 1992-2000 рр. церква-музей знов відкрила свої двері.
