Знаменита Хотинська фортеця є однією з найвидатніших пам’яток оборонної архітектури. Впродовж чотирьох століть ця цитадель на Дністрі відігравала найважливішу роль в історії не лише України, але і всієї Південно-Східної Європи. Біля її стін неодноразово схрещували зброю воїни найрізноманітніших народів, з її історією пов’язані імена десятків видатних військових та політичних діячів України, Молдови, Польщі, Туреччини, Росії...
Нині існуюча громада стародавньої цитаделі була споруджена в XV ст., у молдавський період історії Буковини. Проте археологи, які працювали тут в 1960-х роках, виявили в північній частині, на глибині 6-8 метрів, залишки більш ранньої і меншої за розмірами кам’яної фортеці. Вона була побудована у середині XIII ст. за часів князя Данила Галицького та відгравала важливу роль в обороні Галицько-Волинського князівства, стримуючи набіги степових орд. Ще раніше, в VIII—XI ст., тут існувало велике слов’янське поселення, яке увійшло до складу Київської держави часів Володимира Святого і Ярослава Мудрого. Вже тоді стародавній Хотин був добре укріпленим пунктом: археологи знайшли залишки дерев’яних укріплень VIII—X ст.
У другій половині XV століття після того, як Хотин став північним прикордонним пунктом Молдавського князівства, замок було перебудовано та розширено, його обнесена кам’яними стінами територія збільшилася майже втричі. У фортеці бував молдавський господар Штефан IV Великий (1457-1504 рр.), який успішно боровся з турками; тут обірвалося життя господаря Олександра Лепушняну, якого жорстоко вбили бояри. В очікуванні страти тужили в підземеллях ватажок селянського повстання 1490-1492 рр. Андрій Боруля, якого згодом було обезголовлено, та його соратники — їх скинули з кріпосної стіни.
А скільки військових конфліктів промайнуло над Хотинською фортецею! Вперше вона піддалася облозі в 1476 р., коли її безуспішно намагалися узяти війська турецького султана Мухамеда II. На початку XVI ст. після того, як Молдова потрапила у васальну залежність від Порти, фортеця стала одним з військових форпостів Туреччини. Разом з іншими придністровськими фортецями — Сорокською, Бендерською та Аккерманською — вона утворила могутню лінію оборони турецьких володінь і одночасно служила головним плацдармом турецької агресії на північ і схід. У 1538 р. фортеця була захоплена польськими військами, в 1563 р. — козаками Дмитра Вишневецького, який намагався домовитися з молдавськими боярами про сумісну боротьбу проти Туреччини, але вони його зрадили та стратили в Константинополі за наказом турецького султана.
З історією фортеці пов’язані події Хотинської війни початку XVII ст., які потрапили не тільки на сторінки історичних хронік, але і до фольклору багатьох народів. У 1621 р. польські війська, які були змушені, під натиском турок, залишити Хотин, звернулися за допомогою до козаків. У відповідь на цей заклик до Дністра рушила сорокатисячна армія на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним. Кривава битва під Хотином стала центральним епізодом цієї кампанії. Об’єднаним польсько-українсько-молдавським силам протистояла півмільйонна армія турецького султана Османа II. «У цій війні запорізькі козаки виступили героями і, забуваючи про відмінності між вірою і народністю, скрізь виручали з біди поляків, — пише Д. І. Яворницький, — в цій же війні самого Сагайдачного було тяжко поранено, через що він помер через рік». За умовами Хотинського мирного договору, фортеця залишилася в руках Оттоманської Порти.
На початку XVIII ст. турки за допомогою французьких інженерів звели навколо фортеці нові фортифікаційні споруди. Було насипано могутній земляний вал з бастіонами для артилерії, зовнішній бік валу було укріплено кам’яною стіною, перед якою створили вимощений каменем рів. У подальші десятиліття фортеця кілька разів опинялася в центрі подій численних війн Росії з Туреччиною. Російські війська чотири рази опановували Хотинську фортецю: у 1739 р. — після битви при Ставучанах, потім в 1769,1787 і 1806 рр. До середини XIX ст. Хотинська фортеця втратила військове значення і в 1856 р. була ліквідована.
Не дивлячись на свою бурхливу бойову історію і наступні після неї часи запустіння, фортеця збереглася до наших днів у чудовому стані. Зрозуміло, не все тут збереглося в первозданному вигляді. Так, при штурмі польськими військами в 1538 р. південна стіна з надворотною баштою, а також значна частина східної стіни були зруйновані, і те, що ми бачимо сьогодні, — це результат проведених в 1540-1544 рр. робіт з відновлення і розширення цитаделі.
«Ця невелика міцна кам’яна фортеця знаходиться на березі Дністра, — писав турецький мандрівник Евлія Челебі, який побував в Хотині в 1657 р. — В колі вона має тисячу п’ятсот кроків, рів її — вельми справний. Вона має двоє воріт, одні виходять на берег Дністра. Усередині неї є великий монастир, подібний фортеці, який називається Стефанівським. Фортеця має вісімдесят башт, критих тесом. Усередині фортеці є всього лише шістдесят-сімдесят критих тесом будинків без садів і виноградників і близько п’ятдесяти лавок. А в її посаді у напрямку до Дністра розташовані лавки, криті очеретом і комишем».
За часів Челебі навколо фортеці ще не існувало земляних бастіонів з Каменецькими, Ясськими і Бендерськими воротами. Вони були споруджені турками в 1700-1711 рр. У широкому півкільці цих валів, на річковому мисі стоїть, вражаючи своєю потужністю, Хотинська цитадель. Вона має в плані форму неправильного витягнутого овалу розмірами 130x55 м, по периметру якого розставлені п’ять могутніх башт: прямокутна Північна (11,5х13 м), круглі Комендантська (діаметр 6,3 м) і Південно-Західна (діаметр 8,4 м), майже квадратна Надворотна (8,4x8 м) і квадратна Східна (3x3 м). Висота башт коливається від 30 до 35 м, а якщо міряти від підніжжя скелі, на якій вони споруджені, — то від 40 до 45 м. Надворотна башта розташована з півдня, до неї веде перекинутий через рів міст (свого часу він був підйомним). На протилежному кінці фортеці височіє Північна башта — найбільша за всі, башта-донжон. Між ними тягнеться величезна, сорокаметрової висоти кам’яна стіна з двома круглими баштами. Інша стіна, яка повернена до річки, укріплена посередині тільки однією невеликою Східною баштою. Товщина стін місцями досягає 4,5 м. По верху тягнеться критий бойовий хід з бійницями в один ярус, оберненими як на зовнішню сторону, так і у бік двору.
Кріпосний двір розділено на дві частини. У першій, південній, розташованій біля входу і більшій за розмірами, створені казарми, підвали для продовольства і боєприпасів, колодязь. Північна частина відокремлена двома двоповерховими комендантськими палатами, тому цей внутрішній дворик носить назву Комендантський. До корпусу казарм в південному дворі примикає замкова каплиця, побудована в 1475-1480 рр. в традиціях молдавської середньовічної архітектури. Вона складається з просторого нефа, вівтарної ніші і притвору. Особливо примітним є білокам’яний різьблений портал: своїми примхливими формами він нагадує портали соборів пізнього романського або готичного стилів.
У наші дні Хотинська фортеця, яка в 2000 р. одержала статус Державного історико-архітектурного заповідника, знов неодноразово ставала ареною битв — вже кінематографічних. Тут знімалися фільми «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «В’язень замку Іф» та інші.
