100 Великих чудес України - Костьол Святого Бартоломея в Дрогобичі

100 Великих чудес України - Костьол Святого Бартоломея в Дрогобичі

Не так вже багато збереглося на території України пам’яток середньовічної готичної архітектури. До найцікавіших і найдавніших належить костьол Вознесіння Господнього в Дрогобичі — споруда, яка у багатьох відношеннях є незвичайною.

Дрогобич — одне із найстаріших міст України, який увійшов вже у десяте століття своєї історії. В середні віки це був один з найбільших центрів солеваріння, який забезпечував сіллю не лише всю Галицько-Волинську землю, але й багато країн Центральної Європи. У 1422 р. місто отримало магдебурзьке право і в тому ж сторіччі стало повітовим центром. З історією Дрогобича пов’язані імена польських королів Казимира Великого і Владислава Ягелло; кілька разів місто зазнавало спустошливих набігів татар.

Цікаво, що, не дивлячись на постійну в XV-XVI ст. татарську загрозу, місто ніколи не мало укріплень. Оборонні функції були покладені на приходський костьол Святого Бартоломея. При першому погляді на цю рідкісну для У країни пам’ятку ранньої готики мимоволі згадуєш, що польське слово «костьол» походить від латинського «кастеллум». Це слово, яке по-різному звучить в різних європейських мовах — «Castel», «Castle» тощо — скрізь означає одне і те ж: замок. В епоху середньовіччя товсті кам’яні стіни церков нерідко були єдиним притулком від ворогів — храмові споруди з успіхом суміщали функції церкви і фортеці.

Не став виключенням і костьол в Дрогобичі. Впродовж багатьох років він відігравав роль міської цитаделі. Храм був оточений ровом і земляним валом, а, можливо, і дерев’яним частоколом. До системи оборонних споруд входило декілька дерев’яних башт. Надворотна башта була складена з цеглини і, крім оборонних функцій, служила дзвіницею. Ансамбль церковно-кріпосних споруд включав також невелику філіальну дерев’яну церкву на приходському кладовищі, оточену дерев’яною огорожею. Більша частина цих споруд зникла на межі XVIII-XIX ст. До наших днів збереглися лише дзвіниця і будівля самого храму, складена з червоної цеглини, — сувора, без традиційних башт, «вінка капел» і покритих різьбленням порталів. Єдиною прикрасою фасадів є сітчастий ромбоподібний орнамент з цеглини, яка має темно-коричневу або темно-червону поливу.

Відомо, що костьол в Дрогобичі в 1392 р. заклав король Владислав Ягелло. Що стосується року закінчення його будівництва, думки розходяться — називаються 1445, 1511, 1541 рр. Спочатку цей костьол був присвячений Найсвятішій Марії Панне, а в 1511 р. став іменуватися костьолом Святого Бартоломея (відомі й інші його назви — Вознесіння Марії, Святого Хреста і Святого Бартоломея). У 1541 р. храм було перебудовано. Нині він є монументальною однонефною будівлею з подовженим п’ятигранним вівтарем. Стіни укріплені контрфорсами, над західним і східним фасадами піднімаються високі ступінчасті фронтони. В стіну апсиди вмонтовані загадкові кам’яні рельєфи. Абсолютно неможливо зрозуміти, що вони означають. Деякі навіть вважають їх елементами язичницької скульптури.

Інтер’єр храму — зального типу, з глибинним розкриттям внутрішнього простору. Чотири опорні стовпи несуть систему хрестових склепінь, вівтарна частина перекрита нервюрним склепінням. На межі XVIII-XIX ст., під час чергової реставрації храму, стіни і склепіння були наново розписані в стилі пізнього бароко. Єдиним фрагментом стародавнього оздоблення, яке збереглося до наших днів, є невелика фреска із зображенням Святого Христофора на орнаментальному фоні, художній лад якої демонструє своєрідне переплетення традицій пізньої готики і ренесансу. Зберігся і білокам’яний готичний портал, прикрашений гербом міста і польським орлом.

Дуже цікаве і цінне оздоблення костьолу загинуло в роки Другої світової війни і радянської влади. До 1991 р., коли в храмі були відновлені богослужіння, від минулої пишності залишилися лише деякі розписи межі XVIII-XIX ст. та вітражі, виконані за ескізами видатних польських художників XIX ст. Я. Матейка, С. Виспянського та Ю. Мехоффера.

Єдиний ансамбль з костьолом утворює триярусна, складена з цеглини і увінчана високою шатровою крівлею надворотна башта-дзвіниця, яка є єдиним залишком тієї маленької фортеці, яка існувала тут в XV-XVII ст. Відомо, що ця башта вже існувала в XVI ст. Її могутні стіни прорізають рідкісними бійницями, в першому ярусі створено арочний проїзд. Третій ярус башти було надбудовано наприкінці XIX ст. за проектом архітектора І. Грендовича.


Loading...