Недалеко від Жолкви, на південній околиці села Крехів, в оточенні невисоких лісистих гір розташувався Крехівський монастир отців-василіан. За переказом, цей монастир було засновано в 1610-х роках ченцями Києво-Печерської Лаври Іоїлем та Сильвестром. Вони поселилися в печері на східному схилі гори Побойни, а на вершині гори з часом побудували дві невеликі дерев’яні каплиці. Ця печера, яка служила притулком для перших поселенців монастиря, збереглася дотепер, понині до неї приходить безліч паломників.
Через декілька років (близько 1618 р.) гетьман Станіслав Жолкевський подарував ченцям землю біля підніжжя гори Побойна. Монастир переїхав на нове місце. Спершу тут була споруджена маленька дерев’яна Преображенська церква, потім Миколаївська, а після в 1638 р. — Троїцька та Покровська церкви. На межі XVII-XVIII ст. сформувався цілий архітектурний ансамбль, який включив в себе чотири церкви, дві дзвіниці, келії, господарські споруди, які були оточені високою кам’яною стіною з воротами і кутовими баштами.
Вже в XVII ст. монастир було добре укріплено і пристосовано до оборони. Нині він належить до кращих пам’яток оборонної архітектури Україні. Кам’яні стіни і башти монастиря будувалися на межі 1650—1660 рр. і в основному були завершені до 1664 р. Навколо стін було викопано глибокий рів з підйомним мостом. З чотирьох башт збереглися три: кругла південно-східна і дві восьмигранні — північно-західна і північно-східна, над якою піднімається побудована в 1759 р. дзвіниця, увінчана барочним куполом-маківкою.
В’їзні ворота спочатку знаходилися в східній стіні. У 1775— 1776 рр. вони були закладені, а по вісі північної стіни збудовані нові, у стилі бароко, з широким центральним арочним проїздом і кам’яним мостом перед ним. Верхній ярус надворотної башти прикрашає пишний барочний фронтон з волютами, а спочатку тут були ще і кам’яна скульптура, і живопис. Існуючий живопис є результатом проведеної вже в 1990-тих роках реставрації.
Оточена стінами територія монастиря в плані має форму неправильного п’ятикутника. Колись головним храмом монастиря служила дерев’яна Преображенська церква — тризрубна, триголова, яка є характерною пам’яткою галицької школи народної архітектури. Побудували її в 1658 р. львівські майстри Андрій та Адам, розписував живописець Н. Петрахнович. У 1775 р. церква було перенесено до с. Добросин, де вона простояла до 1876 р. У 2002 р. Преображенську церкву в складі монастирського комплексу було реконструйовано.
Нині головним храмом монастиря є кам’яна Миколаївська церква, побудована в 1721-1737 рр. на місці розібраної дерев’яної Троїцької церкви. Храм неодноразово реконструювали та ремонтували. Над його центральною частиною височіє шоломоподібний розділ на восьмигранному барабані. Купол аналогічної форми, але без барабана, увінчує апсиду. Головний вхід відмічено скромним порталом з рельєфним зображенням Святого Миколи. Над внутрішнім оздобленням храму працювала низка видатних українських майстрів XVIII ст.: іконостас створив Василь Петранович, над царськими брамами працював Іван Щуровський, вівтар — творіння Матвія Полеєвського, різьблену кафедру-амвон виготовив Олександр Кулявський, розписували храм львівські живописці Петро Вітаницький та Остап Белявський. На жаль, більшість цих видатних витворів українського мистецтва не збереглася, вони загинули після ліквідації монастиря в 1949 р.
Три корпуси келій, які відносяться до різних часів, утворюють в плані Т-подібний контур. Найперший корпус, який витягнувся уздовж східного прясла кріпосних стін і примикав до апсиди Миколаївської церкви, було споруджено в 1755 р. Його продовженням є побудований в 1775-1780 рр. другий братський корпус. У 1898— 1902 рр., за проектом архітектора І. Вишневського, було споруджено третій корпус, який розташувався уздовж південно-західної стіни.
Впродовж багатьох десятиліть монастир в Крехові був значним паломницьким центром. З Волині і з Наддніпрянщини, з Валахії та Буковини, навіть з далекої Греції сюди стікалися богомольці для того, щоб поклонитися головній святині монастиря — Верхратсько-Крехівській іконі Божої Матері. За переказами, цей образ власноруч написав на початку XIV ст. Петро, митрополит Київський. Спочатку він знаходився у Верхратському монастирі, а після його ліквідації австрійськими властями в 1808 р. був урочисто перенесений в Крехів. Перше диво, пов’язане з цією іконою, сталося 2 липня 1688 року. Цього дня священики А. Сотницький, Т. Вітошинський та І. Ковальський, а також значна кількість мирян стали свідками незвичайного видовища: над монастирем з’явився вогненний стовп, світло від якого розповсюджувалося на всю округу. У ту ж мить по обличчю Божої Матері, образ якої знаходився в монастирській церкві, заструмували сльози. Ікона «плакала» чотири тижні. Львівський єпископ Йосип Шумлянський, який бачив це на власні очі, та ґрунтуючись на свідченнях багатьох свідків, які розповідали про факти нез’ясовних зцілень біля ікони, своєю грамотою від 6 липня 1688 р. визнав ікону благодатною. Папа Лев XIII додав Крехівському монастирю статус паломницького центру. Після того, як радянський режим в 1949 р. ліквідував в Україні орден василіан і всі їх монастирі, включаючи Крехівський монастир, чудотворна ікона Матері Божої була перенесена до львівської церкви Св. Параскеви П’ятниці.
Крехівський монастир був широко відомий не лише як релігійний, але і як важливий культурний центр. У другій половині XVIII ст. тут діяла школа риторики. Дуже славилася монастирська бібліотека, у фондах якої налічувалося більше 16 тис. рідкісних рукописів і стародрукованих видань, зокрема «Крехівська Палея» XIV-XVI ст. і «Крехівський Апостол» XVI ст. Тут працювали Письменники та вчені Іван Франко, Василь Щурат, Іван Огієнко, з історією монастиря пов’язані імена багатьох політичних, громадських діячів, зокрема Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Петра Могили.
Після ліквідації ордена василіан в Крехівському монастирі зібралися ченці з інших закритих монастирів. На початку 1949 р. їх всіх насильно переселили в Уневську лавру. Монастирські приміщення спершу передали фабрично-заводській школі, пізніше тут розміщувалися піонерський табір і школа-інтернат для неповноцінних дітей. Архітектурні пам’ятки монастиря руйнувалися, церкву Святого Миколая було перетворено в складське приміщення. У серпні 1990 р. монастир нарешті було повернено отцям-василіанам. Реставрація монастирського комплексу, проведена в 1990-х роках, була відмічена Державною премією в області архітектури у 1997 р. 19 травня 1991 р. в монастир, у супроводі урочистої процесії, повернулася зі Львова чудотворна ікона Божої Матері. Нині Крехівський монастир, як і раніше, є одним з найбільших релігійних центрів на заході України. Сюди щорічно приїжджають тисячі паломників зі всіх кінців країни, а також з-за кордону.
