У Східних Бескидах, недалеко від села Урич (Львівська обл., Сколівський р-н), збереглися залишки наскального міста-фортеці Тустань — унікального, середньовічного оборонного комплексу, аналогів якого в Європі немає. Багато мільйонів років тому фантазія природи створила в цих місцях накопичення химерних пісковикових скель, надавши одним вигляду казкових велетнів, іншим — фантастичних птахів, третім — гігантських кам’яних пальців. Наприкінці IX ст. одна з цих скельних груп, відома під назвою Камінь, стала основою для дивовижної, буквально повислої в повітрі фортеці, яка отримала назву Тустань.
У княжу епоху наскальна фортеця Тустань була митним пунктом на соляному шляху з Дрогобича — одного з найбільших в ту пору центрів солеваріння — до країн Західної Європи. Вже в наші дні археологи знайшли в околицях фортеці арабські монети IX-XI ст., які були основною «міжнародною валютою» аж до початку XII ст. На території фортеці і прилеглого до неї обхідного міста існували виробничі майстерні. Археологи зібрали тут велику колекцію кераміки, наконечників арбалетних стріл, виробів з металу, шкіри, дерева.
Дослідження Тустані відкрили абсолютно новий, невідомий раніше вид середньовічної фортифікації. Будувалася фортеця аж чотири сторіччя. Її ядро — дитинець площею близько 3 гектарів — розташовувалося на вершині скелі Камінь, на висоті 40 метрів. Простір між кам’яними «пальцями», які самотньо стирчать в небо, і ребрами середньовічні будівельники перегородили дерев’яними стінами, прямо зі скель виросли високі дерев’яні башти. Інші башти подібно до ластівчиних гнізд ліпилися безпосередньо до обривів. Для того, щоб спорудити це диво, будівельникам потрібно було видовбати в камені більше 4000 пазів і врубів в місцях кріплення дерев’яної забудови. Сьогодні, ретельно дослідивши цю систему пазів, учені отримали можливість з високою достовірністю відновити зовнішній вигляд стародавньої фортеці.
Як було виявлено в ході досліджень, ансамбль Тустані включав побудований на скелях п’ятиярусний житловий комплекс (висота кожного поверху складала 3,4-4 м), складну систему водопостачання — вирубаний в скелі колодязь і дві цистерни для збору води, і наземні оборонні стіни заввишки 13-15 м. Цікаво, що для того, щоб відшукати вирубані в скелях пази, розташовані на висоті 60-70 м від землі, ученим довелося скористатися спеціальним альпіністським спорядженням. А як вирубували ці пази наші предки? Безумовно, споруди Тустані свідчать про високий рівень розвитку галицької будівельної техніки в домонгольську епоху. Цікавим є те, що, судячи зі складу археологічних знахідок, у фортеці жили лише чоловіки-воїни без родин.
У 1241 р. татари спалили дерев’яні укріплення, проте розташована на жвавій торговій магістралі фортеця швидко відродилася. У 1340 р. її захопив польський король Казимир Великий, який наказав наново звести кріпосні споруди. Фортеця Тустань проіснувала аж до XVI ст. Вона остаточно прийшла в занепад лише після того, як в Центральній Європі було знайдено нові розробки солі, а старий соляний шлях з Дрогобича втратив колишнє значення.
У 1994 р. на базі стародавньої фортеці було засновано Державний історико-культурний заповідник «Тустань», а в 1998 р. фортецю Тустань включили до числа пам’яток історії та культури загальнонаціонального значення.
