Замок Любарта, або Верхній замок у Луцьку — один з найбільших і старовинних в Україні. Народна чутка давно і міцно пов’язала його з ім’ям Дмитра-Любарта, сина великого князя Литовського Гедиміна, що став в 1340 р. на чолі Галицько-Волинського князівства. Чверть століття Любарт бився з поляками і угорцями, часом зазнаючи невдачі, а часом беручи гору; при ньому Волинь, за словами М. С. Грушевського, була «зовсім окремим світом», несхожим на Велике князівство Литовське. «Любарт, — пише Грушевського, — вів війну майже виключно силами своєї Волинської землі, тобто місцевого українського населення, яке дуже стійко трималося Любарта і енергійно оборонялося від польської окупації... З властивою литовським князям схильністю до слов’янської культури Любарт дуже скоро пристосувався до місцевого життя і його правління було рівносильне збереженню старих суспільних і культурних відносин, тимчасом як польська окупація несла їм смерть під напливом польської шляхти і польського права. З огляду на це боротьба мала глибоко народне значення».
Укріплений дитинець в Луцьку існував ще в домонгольські часи і пізніше, на початку XIV ст. Будівництво кам’яного замку тут почалося в 1340-х рр. за ініціативою князя Любарта, для якого Луцьк був одним з головних опорних пунктів в боротьбі з численними супротивниками. Закінчилося будівництво замку вже за часів Вітовта (1382-1430 рр.). У XV-XVI ст. були зведені укріплення обхідного моста, що складалися з чотирьох кам’яних і чотирьох дерев’яних башт, сполучених стінами; до наших днів від цих укріплень збереглися башта Чарторийських і фрагмент стіни, прикрашеної сітчастим готичним орнаментом.
Що стосується власне замку Любарта, або Верхнього замку, то він дійшов до наших днів практично цілком (у відреставрованому вигляді). У плані він має вид трикутника розмірами 120x80x70 м. По кутах цього трикутника височіють три квадратні триярусні башти: Любартовська з в’їзною брамою (11,5x11,5 м, висота — 30 м), Свидригайлівська або Стирова (9x9 м, висота 28 м) і Владична (7,5 х 7,5 м, висота 16 м), збудовані з цегли у формах готичної архітектури. Стирова башта зберегла білокам’яний готичний портал; арка в’їзної брами надбрамної Любартовської башти має готичну стрілчасту форму та обрамлена ступінчастим профілем з цегляної кладки. У XV ст. на баштах звели високі атики, прикрашені глухою аркадою, фігурними зубцями-мерлонами і поясом квадратних ніш. Мерлонами були увінчані і стіни фортеці.
До західної стіни замку прилягав величний готичний палац з червоної цегли. Тут в 1429 р. відбувся пишний з’їзд монархів і вищої аристократії країн Східної Європи, на якому імператор Сигизмунд у присутності польського короля Ягайло і литовських панів запропонував великому князю Вітовту королівську корону. У 1552 р. цей палац був розібраний, а замість нього зведений новий, в стилі Ренесанс, але і ця споруда до наших днів не дійшла. Під час археологічних досліджень тут були знайдені кахлі, на одному з яких збереглося рельєфне зображення «кликуна» — нічного сторожа замку. Ці кахлі з поливою темно-зеленого і червоно-коричневого кольорів, укладені в шаховому порядку, колись прикрашали стіни палацу, утворюючи нескладний візерунок.
З 1985 р. ансамбль замку Любарта знаходиться під охороною Луцького Державного історико-культурного заповідника.
