У Західній Європі на сьогоднішній день відомо чимало видатних пам’яток первісного мистецтва. Найбільш відомими є наскальні живопис і рельєфи, які зображають людей і тварин у печерах Піренеїв, яких налічується понад десять.
Про видатну доісторичну пам’ятку України - Кам’яну Могилу, знають поки небагато людей. Вперше цей феномен досліджував археолог М. Веселовський в 1890 р. Нині Кам’яна Могила є Державним історико-культурним заповідником, за словами його директора, Бориса Михайлова — «підземним Ермітажем України».
Кам’яна Могила утворилася в результаті підняття дна стародавнього сарматського моря, хвилі якого плескалися тут 14 млн. років тому. У наші дні вона є кам’яним островом заввишки 15 м і діаметром 3 км, який складається з величезних блоків пісковику та підноситься посеред степу біля річки Молочної неподалік Мелітополя. Центр пагорба складає розколена на окремі частини монолітна брила площею близько 3 га і заввишки 5 м. Під нею розташовані гроти і навіси (результат вивітрювання), на стінах яких збереглися численні малюнки — петрогліфи, які зображають тварин, людей і геометричні композиції.
П’ятнадцять таких зображень зосереджено в «Бичачому гроті» (інша назва - «Грот мамонта»). Усі фігури колись були забарвлені червоною мінеральною фарбою — вохрою, яку стародавні художники виготовляли із залізняку. У гроті є фігури биків, які згруповані в коло або розташовані квервичкою вздовж скельних карнизів. Там також зображено три олені, які йдуть один за одним. У контурах однієї з фігур (яка за розмірами вдвічі більша за інших) деякі дослідники бачать фігуру мамонта. Дійсно, в контурах, які стерлися від часу, можна розрізнити як буйвола з опущеними рогами, так і мамонта з довгими бивнями.
Очевидно, у прадавні часи у гротах Кам’яної Могили розташовувалося святилище, пов’язане з первісною мисливською і тваринницькою магією. Сюди, на високу кам’яну гору, піднімалися лише шамани та жерці, які справляли ритуали «приваблення удачі» до мисливців племені (самі мисливці могли жити у знайдених поблизу поселеннях). Не випадково всі фігури тварин було «поранено» гострими предметами, ймовірно, списами з кам’яними наконечниками — від їх ударів залишилися ряди вертикальних насічок та круглих ямок, якими суцільно покриті рельєфи. Подібний обряд зображень символічного вбивства диких тварин у багатьох первісних суспільствах передував реальному полюванню.
Очевидно, магічне значення також мали зображення в «Печері чаклуна» («Гроті містерій»). Так дослідники назвали грот, на стінах якого намальовані мамонти, печерні леви, бики, носороги, олені, кабани, собаки, коні, люди, які танцюють по колу. У центрі зображено шамана в звіриній шкурі. Серед малюнків зустрічаються риби, гарпуни, човни та оселі, які нагадують чуми.
У «Печері кози» на кам’яній плиті накреслено стрільця в масці з рогами оленя, який полює на козу. Інша коза вже знаходиться в пастці або загороді. Якщо останнє є вірним, то цей малюнок розповідає про процес одомашнення спійманих диких тварин. Зображення бога природи і полювання у вигляді оленя було властиве багатьом стародавнім народам. Приблизно так зображали свого лісового бога Кернуноса кельти. На його честь в Карнака (Бретань) було побудовано культову споруду у вигляді двох паралельних рядів вертикально вкопаних величезних кам’яних блоків. З прийняттям християнства функції «повелителя тварин» Кернуноса перейшли до святого Корнеліуса. На стіні карнакського храму його зображено у супроводі рогатої худоби.
Ще одне божество з ріжками оленя ми бачимо в «Печері Артеміди». Це жінка у супроводі двох биків. Так само з найдавніших часів від Малої Азії до Греції і Західної Європи зображали велику богиню природи, яку згодом стародавні греки почали називати Артемідою. Дослідники вважають, що на стінах Кам’яної Могили намальована пра-Артеміда.
Не менш цікавим є «Грот дракона», в якому, на думку дослідників, збереглося кам’яне зображення голови жахливого ящура. Стіни цього грота розписані загадковими символами.
Скіфська скульптура з експозиції музея-заповідника «Кам'яна Могила»
Дехто з дослідників Кам’яної Могили бачить на її стінах і загадкові знаки, які трактують як ієрогліфи, стародавніші за написи месопотамського Шумера. Ґрунтуючись на цьому, вони вважають, що перші цивілізації, які мали писемність, виникли не в стародавньому Дворіччі, а в степах України. Оскільки це припущення нічим не підтверджено, воно допускається лише як «робоча» гіпотеза, яка вимагає подальшого уточнення.
Датування наскальних зображень Кам’яної Могили викликає суперечки, оскільки варіюється в широкому хронологічному діапазоні — від кам’яного до залізного століть, що складає різницю в декілька десятків тисяч років.
Декілька пам’яток первісного мистецтва знаходиться в Криму. На вертикальній поверхні скельного навісу Таш-Аїр під Бахчисараєм мінеральною бурою фарбою зображено фігури людей, тварин, дерева та загадкові знаки. Цей розпис могли створити в період від епохи верхнього палеоліту до раннього залізного століття.
Неподалік Сімферополя, в місцевості Бахча-Елі, знайдено вапнякову плиту розміром 1х0,7 м, на обох боках якої зображено сільськогосподарські знаряддя праці, бичачі упряжки, фігури людей. На одній з торцевих граней видовбано два паралельні ряди чашоподібних поглиблень, призначених, можливо, для жертвопринесень.
Вік цих пам’яток точно не встановлено: одні вчені датують їх бронзовим століттям, інші — пізнішим часом.
Загадкові зображення знайдено в горах неподалік Алушти. Вони нагадують відомі «малюнки» пустелі Наска. На плато Карабі-яйле з каменів викладено чотирьох «метеликів» завдовжки від 5 до 8 м, які орієнтовано по вісі північ-південь. Їх можна побачити лише зі значної висоти. Про вік важко судити, проте камені, якими викладено «метеликів», покриті мохом і вони вросли в землю. Подібні за стилем малюнки знайдено також в одній з карстових печер на Карабі-яйле. Розшифрувати значення цих пам’яток поки не вдається.
