Туристи, приїхавши до Львова, відразу ж біжать дивитися на знаменитий Високий замок, але, осиливши непростий підйом, розчаровуються: гора є, а замку немає... Що ж це був за замок і чому пам’ять про нього жива дотепер?
Близько 1360 р. на одному з пагорбів Львова за наказом короля Казимира III був закладений Високий замок, який був важливою, якщо не ключовою, частиною міських укріплень. Можливо, кам’яний замок виник у XIV ст. на основі дерев’яного замку князя Лева, але це лише припущення. За легендою, ще в середині XIII ст. Данило Романович заклав на цьому місці фортецю, у підніжжя якої виросло місто, назване на честь його сина, — Львів. Трохи вище за фортецю стояла охоронна башта - «будильниця». Фортеця захищала місто від монголів, які просувалися на захід. Двічі — у 1283 і 1287 рр., хан Телебуга намагався взяти замок, але не зміг, — могутні укріплення і мужні галицькі воїни виявилися сильнішими за багатотисячну орду. Та й місце для укріплення було обрано вкрай вдало — Князева гора була високою і крутою.
Довгий час вона залишалася неприступною, допоки в 1648 р. козаки Максима Кривоноса не взяли штурмом й не зруйнували твердиню. Гарнізон після цього із замку вивели. У 1670 р. під час землетрусу обвалилася частина замкових укріплень і колодязь, а в 1672 р. турки захопили фортецю практично без бою. Замок, неприступний в ті часи, коли долю битви вирішували шаблі й списи, втратив своє значення з розповсюдженням вогнепальної зброї. Постійна відсутність коштів у королівській казні не давала можливості не тільки переобладнати замок, але й відремонтувати його.
Про зовнішній вигляд фортеці відомо небагато. Замок точно повторював контури гори і був споруджений у вигляді сильно витягнутого прямокутника з чотирма баштами, найвищою з яких була західна, що була дозорною. Після того, як система укріплень була завершена, замок налічував сім башт, колодязь, гарнізонне приміщення, склади боєприпасів, а з 1495 р. був озброєний артилерією. Вже згаданий колодязь був сухим — використовували зібрану дощову або привезену воду. В середині замок розділявся на два двори княжим палацом, який пізніше почали називати «старостинським».
Підземелля замку використовувалися як в’язниця: відомо, що після 1410 р. там сиділи лицарі-хрестоносці Тевтонського ордену, захоплені в полон після Грюнвальдської битви. У 1559 р. тут відбувала ув’язнення нещасна Галшка Острозька, з якою пов’язана сумна історія. У 50-х роках XVI ст. вона, ще молода дівчина, виявилася єдиною спадкоємицею величезного спадку, який їй дістався після смерті батька. Природно, виникло багато охочих поправити своє матеріальне становище за рахунок приданого. І хоча вона не збиралася заміж, ніхто не звертав на це уваги. Першим випробував долю князь Дмитро Сангушко, який викрав дівчину, але скористатися цим не зміг, — його наздогнав і убив у поєдинку далекий родич Острозьких Михайло Зборовський. Більше пощастило магнатові Лукашу Гурці, улюбленцеві короля: Галшка була насильно з ним повінчана. Але мати дівчини, Беата, користуючись заступництвом матері короля, Бони, три роки не допускала до дочки небажаного зятя. У 1559 р. Бона виїхала до Італії, і Галшка, рятуючись від законного чоловіка, втекла до Львова і сховалася в монастирі домініканців. Лукаш Гурка з Порохової башти обстрілював домініканський монастир, домагаючись видачі «законної» дружини. Король наказав комендантові міста всіляко допомагати Гурці, і після того, як за розпорядженням старости монастирю перекрили воду, домініканці здалися. Тим часом, за час облоги Галшка встигла повінчатися з князем Семеном Слуцьким, який прокрався в монастир під виглядом жебрака. Але захистити дружину він не зміг: Галшку спочатку тримали у Високому замку в ув’язненні, а потім король визнав її законною дружиною Гурки, і той відвіз нещасну до свого замку. Галшка так і не визнала його своїм чоловіком і незабаром померла.
У двох баштах Високого замку містилися особливо небезпечні злочинці, причому в Шляхетській башті покарання відбували представники шляхти, а в Гультяйській — всі інші. Замок належав особисто польському королю, а комендант фортеці (бургграф) посідав посаду заступника королівського старости.
Львів. З гравюри початку XVII ст.
На початку XVIII ст. замок був сильно пошкоджений шведськими військами Карла XII і поступово занепадав. За часів австрійського панування башти і стіни почали поступово розбирати на будівельний матеріал для будинків і доріг, на верхівці облаштували каменоломню і піщаний кар’єр. Високий замок набув поганої слави — став притулком волоцюг і розбійників, сюди навіть виселяли хворих чумою. У 1835 р. на Замковій горі був заснований парк, а через чотири роки, в 1839 р., зрізали верхівку колишньої Лисої гори і цим ґрунтом засипали глибокий рів, що відокремлював її від Замкової гори. Остаточний вирок замку був ухвалений, коли комусь з міських правителів прийшла в голову божевільна ідея насипати на Замковій горі курган на честь Люблінської унії 1569 р. Курган насипали дуже довго, кажуть, що під ним дотепер зберігся замковий барбакан — мостове укріплення. У результаті сьогодні від фортеці залишився лише невеликий фрагмент південної стіни з бійницями, яка захищала в’їзд на територію замку.
Окрім Високого, існував ще й Низький замок, що входив у систему міських укріплень і згорів у 1381 р. Його відновили з дерева, а стіни і «ренесансний» фасад він отримав після пожежі 1565 р. Замок стояв на березі ріки Полтви і мав внутрішній рів, Гетьманський бастіон і три башти — Суддівську (Шляхти), Ювелірну і Кутову. В історію він потрапив завдяки підписанню в його стінах у 1537 р. Сигізмундом І документа, що ліквідував спадковість королівської влади. У 1704 р. у Низькому замку жив шведський монарх Карл XII після того, як узяв Львів. Цей замок також поступово перетворився на руїни і його розібрали до 1802 р. Довгий час на цьому місці залишався пустир, який нічим не нагадував про минулу велич.
Львів жодного разу не був узятий штурмом, його укріплення витримали 24 облоги. Їх знесли на межі XVIII-XIX ст. У 2005 р. міська рада Львова ухвалила рішення про відновлення Високого замку, але громадськість міста виступила проти. Така реакція людей пояснювалася просто: «справжній» Високий замок відновити навряд вдасться, це буде імітація, так краще вже пам’ятати славне місце і передавати легенди про нього з покоління в покоління.
