А знаєте, я б хотіла, щоб сьогодні був «стадіон». Тоді це ж було так прикольно — вся країна дивилася, як «простий хлопець з народу», якого до кривавих ран «болить душа за країну», скакав по сцені, а масовка, з поголовно дебільним виразом на обличчях, а хтось ще й з рекламою «pohuу», ржала, кривлялася — все робила, щоб зібрати овації.
Той день був найганебніший для Зе як кандидата в президенти. Так це бачила я. Здебілений народ бачив це інакше. Здебілений кварталом народ хотів танців з бубнами довкола багаття в масштабах країни. І цей здебілений народ підхопив свого вождя, посадив на трон і поніс на своєму горбі той трон на вершину гори. І встановив його там, задоволений собою.
Минали дні, місяці, вже й рік минув, а плем‘я і далі скаче довкола багаття, влаштовуючи ритуальні танці під горою, де на троні сидить їх вождь.
За весь цей час ми побачили багато ритуальних свят і вже навіть навчилися сприймати їх так, щоб вони не відволікали нас робити свою справу. Але час від часу, перебуваючи в кадрі цього екшену, думками повертаємось до «стадіону», все ще намагаючись зрозуміти: як? як так можна було зазомбувати людей? як можна було зробити з них дурнів настільки, щоб вони донині так і не прозріли?
От не заважає їм, що президент замість того, щоб виконувати прямі свої обов‘язки — зміцнювати відносини на міжнародній арені і боротися з ворогом — займається всім тим, чим цікавиться шоумен, якому корона впала на голову. Все, що завгодно, робить щасливим його день: від демонстрації рельєфу тіла в спортзалі до гастрономічних вподобань. А де робота? де стратегічні плани? де дипломатичні зустрічі? У мене складається враження, що він сприймає своє президентство, як неймовірно казковий період відпустки, коли підвернувся гарячий тур за чужі гроші і треба їх використати на повні груди. Карусель його так закрутила, що він втратив вже не тільки землю під ногами, але й адекватність сприйняття.
Тому я б дуже хотіла, щоб сьогодні був «стадіон». Щоб вождь трохи спустився ближче до ґрунту і відповів своєму племені на «болючі» для нього запитання, які він так драматично поставив рік тому на сцені Порошенкові:
✔️де подолання епохи бідності?
✔️чому не закінчена війна?
✔️хто зараз наживається на війні?
✔️де вбивці Шеремета і Каті Гандзюк?
✔️чому ніхто не сидить за Іловайськ і Дебальцеве?
✔️ Чи не хотіли б ви взяти участь в експерименті і спробувати прожити на 1500 гривень пенсії хоча б місяць?
✔️ Скільки грошей вам ще потрібно взяти з бюджету країни, щоб наїстися?
✔️ Куди поділися наші Карпатські ліси? ✔️ Чому не покарані прибічники Януковича?
✔️ Скільки особисто вам занесли з «Роттердам+»
✔️ Добровольці і патріоти опинились в тюрмах, бо для вас вони загроза?
А ще щоб зрозумів нарешті, що його фраза «І зараз стану на коліна перед кожною дитиною, яка не дочекалась свого батька. Я готовий зараз стати на коліна перед кожною жінкою, яка не дочекалась свого чоловіка» не врятує від прокльонів батьків, чиї діти вмирають, зраджені своїм Верховним Головнокомандувачем, поки він розважається.
Земля кругла,
Володимире Олександровичу,
як і стіл, на якому вас так смішно крутануло.
Natalka Mishchenko
