Хіба таке не може трапитися? Мало що там надумає Путін із своїми миротворчими силами.
Хто головуватиме на екстрено зібраній з цього приводу Раді національної безпеки й оборони? Хто підпише Указ, вводячи рішення про оголошення надзвичайного стану чи, не дай Бог, оголошення війни?
Хто як верховний головнокомандувач здійснюватиме стратегічне керівництво Збройними силами?
Діючий президент? Дистанційно? З електронним підписом? А якщо він — на лікарняному ліжку, раптом в нього температура під 40? Чи може людина в такому стані ухвалювати подібні рішення?
А якщо ні, то хто його може замінити?
А ніхто...
Відповідно до ст. 106 Конституції України “Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам”. І крапка.
Мені кажуть, а в Конституції є ж пункт відповідно до якого повноваження президента можуть припинятися достроково у разі:
1) відставки;
2) неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
І в такому разі (Стаття 112.) виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.
Але тут є два “але”. По - перше: процес визначення неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров'я відповідно до вимог Конституії, є досить марудною справою.
Стаття 110. Конституції каже: “Неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду - за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.”
При тому я не знайшов відповіді у законодавстві, хто ініціює процес по визнанню недієздатності президента через хворобу, хто робить медичний висновок, яким чином Верховний суд вирішує, чи направляти справу в ВР, чи має цей розгляд бути публічним на засадах змагальності, за участю захисників чинного президента?
Знаючи наші суди і наші закони, можна передбачити, що це затягнеться на місяці. Але ж надворі війна...
Та й головне навіть не в цьому. Згадана стаття передбачає, що президент хворий настільки, що не зможе здійснювати свої повноваження ніколи. Взагалі. І треба обирати нового.
А коли він одужає після кількох днів чи тижнів високої температури й марень? А його вже списали? Що тоді?
Схоже, нема у нас на це жодних правових норм. Не передбачив законодавець.
Ну, ладно, епідемія захопила нас зненацька? Але ж війна триває вже 6 років... І хіба не можливий найгірший варіант з президентом в умовах війни?
Окрім того, не зрозуміло, що робити, коли й голова Верховної Ради, який став в.о. президента виявиться неспроможним виконувати обов’язки глави держави.
А в США це передбачено...
Пам’ятаєте,як у 2007 році Джордж Буш-молодший тимчасово ( на дві години) передавав свої повноваження віце-президенту Діку Чейні, коли йому робили під наркозом рутинну операцію по видаленню поліпів у кишківнику. Тоді у нас посміювалися над дріб’язковістю американців.
Але виявляється таке було в історії США й раніше. Той же Буш передавав повноваження Чейні за аналогічних обставин у 2002 році. А перед цим Рональд Рейган на день, на час оперативного втручання у 1985 році передавав повноваження Бушу - старшому.
Практика тимчасової передачі повноважень на час хвороби чи з інших причин була законодавчо закріплена 25 поправкою до конституції США. Бо були в історії країни складні моменти....
Мало того, у 1947 році ухвалено закон про наслідування повноважень президента США, згідно з яким, спочатку повноваження передаються віце-президенту, потім голові Палати представників, потім тимчасовому президенту Сенату , а потім федеральним міністрам, починаючи з Державного секретаря.
Все це ми добре знаємо з численних голлівудських фільмів-катастроф.
Чому у нас це не заведено? Я думаю, через страх очільників держави, що їх хтось підсидить ( як свого час у Янаєв Горбачова, а Руцкой намагався Єльцина).
У 1990 році, коли ВР УРСР ухвалювала закон про Президента України, в його проєкті була передбачена посада віце-президента, але після подій у Москві її швидко скасували.
Власне й політикам українським це не потрібно. Відчуття власної винятковості на своїй посаді та страх бути з неї скинутим втілився в статтю Конституції про неможливість передання повноважень, не зважаючи навіть на здатність людини здраво мислити й відповідально ухвалювати рішення.
Це з одного боку. З іншого- порядок наступництва нікому не потрібен. Кожен з конкурентів будь-якого президента чекає слушної хвилини, щоб захопити владу. Чи то інтригами й підкупом. Чи то в результаті масових заворушень.
Народу, схоже, це теж пофіг. Його не хвилює, що президент може інкогніто податися кудись світ за очі — чи то на Мальдіви, чи то в Оман, залишивши країну без керівництва.
Не виключаю, що може в нас на найвищому рівні статися такий казус як з Кернесом. Коли не відомо взагалі, чи живий фігурант, чи хтось щось вершить, прикриваючись його ім’ям.
Народ наш щиро вірить, що "там", на горі, краще знають, що робити і не залишать його, народ, без Батька. Хтось та знайдеться.
