Орбан в Угорщині потрібний Трампу з тією метою, що і путіну
Мета ця проста — не дати Європі досягти визначальної єдності щодо геополітичного контексту, де московія визначається як постійна екзистенційна загроза для Європи, а США же ситуативною необхідністю.
Прем’єрство Орбана дозволяє Кремлю, окрім практичних блокувань, зберігати «власну руку в гортані Орбана» для артикулювання «неоднозначності» з метою протидії наміру наразі домінуючих політичних кіл ЄС проводити світоглядну зміну щодо безпеки та геополітики, постійно погрожуючи, ніби європейськими голосами, ризиком початку війни.
Трампу ж вигідно мати в Європі внутрішнє ядро спротиву Брюсселю для перманентного послаблення. Політичний якір проти Європи, яка зараз готується до фази як розширення Союзу, так і видозміни установчих правил. Додатково Трампу вигідно мати тих, хто може і буде легалізувати заяви/наміри/дії Трампа безпосередньо в Європі. Саме з цим пов’язані американські втручання в німецькі, румунські, болгарські вибори.
➡️ Зменшення європейської здатності до політичного консолідованого опору є потребою чинної адміністрації Білого дому, що дозволить використовувати американський досвід геополітичного, економічного, політичного заробітку під час Першої та Другої світових війн, що описано в минулих дописах.
При цьому американський президент свідомо надає виключення в таких питаннях, як купівля московських енергоресурсів Угорщиною. Робиться це для підтримки чинного режиму Орбана в період виборів через надходження корупційної нафти Кремля в Угорщину. Бо збереження режиму Орбана в Угорщині як інтерес збігається в поглядах Білого дому та Кремля.
Паралельно передвиборча кампанія Орбана вкрай подібна до тієї, що не так давно проводила партія «Грузинська Мрія», лояльна до Кремля сила в Грузії, яка, за різною інформацією, залучала московських політтехнологів.
Будапешт рясніє білбордами, на яких зображений Зеленський, а не головний опонент Орбана Мадяр. Риторика та сама, яка зводиться до примітивного меседжу: «Голосуй за Орбана — або війна», «Голосуй за Орбана — або всі гроші підуть в Україну».
При цьому адміністрація Орбана вдається до брудних маніпуляцій:
➡️ В рамках спроби підкупити виборців напередодні виборів, в період стагнуючої економіки та дефіциту бюджету Орбан запровадив виплату 14-ї зарплати, до вже наявної 13-ї, що виплачується наприкінці року в багатьох європейських країнах.
➡️ А вже наступного дня заявив, що 13-ї та 14-ї зарплати не буде в майбутньому, бо Європа планує направити в Україну 800 млрд євро, і через це змусить уряд скасувати ці виплати.
Насправді ж ЄС не втручається у внутрішні справи країн, за виключенням бюджетних параметрів, визначених в Копенгагені. А 800 млрд — це взагалі сума, яка обговорюється як потреба для економічного відновлення України, яка є інвестиційною сумою і включає не тільки країни ЄС. Тобто Орбан цією заявою просто бреше перекладаючи неспроможність власної економіки забезпечувати власний же популізм на Україну.
Так само за день відзначилось і МЗС Угорщини, яке зазначило, що поразка Орбана буде означати початок війни в Європі та в Угорщині.
Підкріпилось це зовнішнім втручанням Трампа, який надіслав листа Орбану, де побажав удачі та перемоги Орбану на виборах. Лист, яким поділився Орбан у соціальних мережах, де американський президент комплементарно розписує угорського прем’єра.
Парадоксально, Орбан, який волає про «втручання Брюсселя і Києва» у вибори, насправді сам заохочує втручання у вибори тільки з боку Кремля і Білого дому, для яких він і надалі готовий відігравати роль «троянського коня» — найціннішого замороженого активу путіна та Трампа в Європі.
Характер поведінки Угорщини, яка створює з України суб’єкта місцевого виборчого процесу, надає повне моральне та юридичне право Києву умовно втручатися у виборчий процес у тій мірі, яка обумовлена раціональними межами захисту національного іміджу від неправдивої інформації та необхідності спростовування фейків, що генеруються угорським урядом задля захисту репутації України.
▪︎ ▪︎
Політики, які публічно підтримали Віктора Орбана та його партію Fidesz перед парламентськими виборами в Угорщині
• Матеуш Моравецький: Депутат Сейму Республіки Польща, колишній прем'єр-міністр Польщі (2017–2023), президент Європейських консерваторів і реформістів (ECR)
• Роб Шнайдер: Американський актор, комік і сценарист (не обіймає жодної офіційної політичної посади).
• Джорджія Мелоні: Прем'єр-міністр Італії [не дивуйтеся — як ніяк вони праві консервативні ідеологічні союзники Європарламенті та ЄС загалом]
• Александар Вучич: Президент Республіки Сербія.
• Марін Ле Пен: Депутат Національної асамблеї Франції, лідерка фракції «Національне об'єднання».
• Маттео Сальвіні: Віце-прем'єр-міністр Італії, міністр інфраструктури та транспорту.
• Андрей Бабіш: Прем'єр-міністр Чехії, лідер партії ANO 2011.
• Хав'єр Мілей: Президент Аргентинської Республіки.
• Аліса Вайдель: Співголова партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD), депутат Бундестагу.
• Сантьяго Абаскаль: Лідер партії Vox, депутат Конгресу депутатів Іспанії.
• Беньямін Нетаньяху: Прем'єр-міністр Ізраїлю.
• Герберт Кікл: Голова партії «Австрійська партія свободи» (FPÖ), депутат Національної ради Австрії.
Ситуація з опитуваннями громадської думки перед парламентськими виборами в Угорщині, які пройдуть 12 квітня, виглядає динамічною. На основі останніх доступних даних тенденції опитувань (серед тих, хто точно знає, за кого голосуватиме) Tisza (Петер Мадяр) лідирує в більшості незалежних/центристських/ліберальних опитувань:
За різними зведеннями на кінець грудня — початок січня ситуація приблизно така:
▪️ Tisza ≈ 44–49%
▪️ Fidesz (Орбан) ≈ 37–43%
Багато хто вважає вибори 2026 найконкурентнішими за останні 16 років і потенційно останнім шансом змінити владу в Угорщині демократичним шляхом.
.
ТГ Resurgam
ТГ In Factum
