Що намагався приховати нинішній голова Національного банку України, але в нього не вийшло: мільярди гривень, які зникли в Австрії, безпосередньо стосувалися «успішного банку», який Кирило Шевченко створив разом із регіоналами та фінансовими махінаторами.
Деякі деталі схеми з «Терра Банком» були відомі й раніше. Але тільки після того, як посипалися так звані «Панама Пейперз» – масштабний витік даних із юридичної компанії Mossack Fonseca, стало зрозуміло: «Терра Банк» був частиною великої схеми з виведення мільярдів гривень грошей вкладників. Ба більше, з’явилися всі підстави вважати, що у 2012 році банк продали за виведені з нього кошти.
«Терра Банк» був частиною великої схеми з виведення мільярдів гривень вкладників.
У розпорядженні редакції є копії низки судових рішень і матеріалів справи з розслідування злочинної схеми. Офіційні документи здебільшого було вилучено в «Терра Банку», НБУ та Фонді гарантування вкладів. Зробило це ДБР під керівництвом ще Ірини Венедіктової незадовго до того, як вона залишила свій пост Олексію Сухачову. Однак, спираючись на офіційні джерела, реєстри та повідомлення в ЗМІ, нам вдалося відтворити картину того, що відбулося в «Терра Банку» впродовж 2010 — 2012 років.
Як Кирило Шевченко та регіонали керували «Терра Банком»
Схема виведення коштів вкладників Терра Банку. Інфографіка: The Page
У 2010 році «Терра Банк» купує група осіб, найпомітнішими фігурами якої є Кирило Шевченко (на той час заступник голови правління державного «Укргазбанку») та Вадим Копилов (заступник міністра фінансів в уряді Миколи Азарова). Контроль над банком покупці отримали завдяки ПрАТ «Українська стратегічна група», що володіло 99,21% акцій «Терра Банку».
Шевченко відкрито володів 33% акцій ПрАТ «УСГ». А от Копилов, бувши чиновником, близьким до Партії регіонів, з амбіціями на пост міністра фінансів, діяв через інших осіб: дружину Марину Ленінг, котра формально володіла його бізнесами, та Віктора Барсука, котрий представляв інтереси Копилова, володіючи 29,9% акцій ПрАТ «УСГ». Марина Ленінг очолила Наглядову раду «Терра Банку», а Віктор Барсук став членом Наглядової ради. Водночас ділові видання прямо пов’язували купівлю банку з Копиловим, а не з афілійованими з ним особами.
За сприяння друзів-регіоналів Кирило Шевченко обійняв посаду голови правління банку. У цій ролі він перебував із 14 квітня 2010 року до 11 квітня 2011 року. За цей час він укомплектував банк людьми зі «своєї» команди, з якою працював разом, зокрема в «Укргазбанку». Про це також пишуть профільні ЗМІ. Тут нас окремо цікавить ім’я Олега Савощенка.
Але у квітні 2011 року банк зазнав кадрових змін. Шевченка на посаді голови правління змінює Володимир Коцюба – близький товариш Копилова й самого Шевченка.
У цей час Шевченко переходить до Наглядової ради банку, а до грудня 2011 року стає ще й головою правління ПрАТ «УСГ». Фактично Кирило Шевченко очолив основного акціонера «Терра Банку», зберігши вплив і контроль над фінустановою. Тож рокірування Шевченко — Коцюба виглядає не більш як зміною облич пов’язаних між собою дружніми й бізнесовими стосунками осіб. Навіщо це було потрібно, стане очевидним далі.
І план прямо випливав з унікальних компетенцій Руслана Циплакова. Цей донецький комерсант, наближений до сім’ї Януковича, був відомий як власник «Південкомбанку». Розслідування OCCRP показало, що під керівництвом Циплакова з рахунків «Південкомбанку» зникли $38 млн, а також масштабно фінансувалися озброєні «тітушки», які атакували Майдан у 2014 році.
Сам Кирило Шевченко в березні 2014-го повертається до «Терра Банку» на спеціально створену для нього посаду президента.
Наступним офіційним власником «Терра Банку» став Сергій Клименко, котрий уже в грудні 2013-го обійняв посаду голови Наглядової ради банку. Кінцевим бенефіціаром став нардеп від Партії регіонів, колишній проректор Національного авіаційного університету Максим Луцький — кум Дмитра Табачника, одіозного міністра освіти за часів Януковича.
Цікаво, що у 2014 році Клименко призначив головою правління вже знайомого нам Олега Савощенка. Його Шевченко з Копиловим привели до «Терра Банку» в складі своєї команди ще 2010-го, і весь цей час Савощенко обіймав керівні посади в банку. Водночас сам Кирило Шевченко в березні 2014-го повертається до «Терра Банку» на спеціально створену для нього посаду президента, функціонал якої до кінця незрозумілий.
Отже, контроль над банком хоча нібито й переходив із рук до рук, завжди залишався в групи пов’язаних між собою осіб.
Колапс «Терра Банку» та його ліквідація
Починаючи з 2014 року, Національний банк України вивів із ринку понад сотню банківських установ — неплатоспроможних і несумлінних. 22 серпня 2014 року Нацбанк визнав «Терра Банк» неплатоспроможним. 9 грудня 2014 року рішенням НБУ банк ліквідують, а його банківську ліцензію відкликають. На його базі створюють новий «синтетичний» банк – «Кристалбанк». Цей банк очолює дружина Копилова — уже відома нам Марина Ленінг. Отже, контроль над активами та документами банку залишився в руках однієї й тієї самої групи навіть після ліквідації.
З боку це виглядає так, наче з того часу, як 2012-го Шевченко з Копиловим продали «Терра Банк», ситуація в банку почала катастрофічно гіршати. І що саме дії нових власників призвели до того, що такий успішний банк, яким «Терра Банк» був за часів Копилова-Шевченка, упав.
Утім, документи, оприлюднені в рамках проєкту «Панама Пейперз», ведуть нас до зовсім інших висновків. Доведення банку до катастрофи виглядає як спланована акція саме Шевченка й Копилова.
Схема з австрійським банком Meinl
Meinl Bank (Майнль банк) – це австрійський банк, який був інструментом дуже поширеної схеми з виведення коштів вкладників з українських банків. За це у 2019 році він позбувся ліцензії Європейського центробанку, а його керівники опинилися під слідством.
Сама схема виглядала так: український банк відкривав кореспондентський рахунок у Meinl Bank. Далі офшор, яким володіли ті самі люди, що й українським банком, звертався до Meinl Bank за кредитом. Заставою за кредитом ставали гроші вкладників українського банку (за згодою його власників — банкірів-бенефіціарів схеми). У той момент, коли Meinl Bank приймав документи українського банку й офшору, гроші вкладників на кореспондентському рахунку банку привласнювалися організаторами схеми, адже сума на кореспондентському рахунку з того часу вважалася обтяженою. У будь-який момент, якщо офшор не розраховувався за кредитом, Meinl Bank міг списати кошти з кореспондентського рахунку українського банку навіть без додаткового підтвердження.
Якщо офшор не розраховувався за кредитом, Meinl Bank міг списати кошти з рахунку українського банку.
Для НБУ ці гроші, згідно зі звітністю, були коштами українського банку, адже договорів із Meinl Bank йому ніхто не показував. А от для Європейського центробанку вони вже були грошима Meinl Bank, адже йому Meinl Bank показував договір застави з українським банком.
Далі Meinl Bank виводив списані гроші вкладників на користь українських банкірів (чиї офшори, звісно, погашати кредити ніколи не збиралися), а ті зі свого боку ставали дуже багатими людьми. Потім банки банкрутували, а гроші вкладникам повертала Україна.
Роль Кирила Шевченка у виведенні грошей з Терра Банку
Хронологія виведення грошей вкладників Терра Банку (на користь Шевченка, Циплакова і Копилова). Інфографіка: The Page
Руслан Циплаков – людина, що 2012 року купила банк у Кирила Шевченка та Вадима Копилова. Цю саму людину ми знаходимо в документах «Панама Пейперз».
З них випливає, що Руслан Циплаков та його спільниця Лідія Лівадна – власники офшору MU UNITED LIMITED (BVI 1600737) на Британських Віргінських островах. Офшор супроводжує юридична компанія Global group of Lawyers Ltd., інтереси якої представляє Mossack Fonseca (власне через це інформація про MU UNITED LIMITED і просочується в публічний простір). Ось лінк, що підтверджує це. Офшор MU UNITED LIMITED вказано власником кіпрської фірми Tosalan Trading Limited (НЕ284760).
6 квітня 2011 року Руслан Циплаков і Лідія Лівадна реєструють на Кіпрі компанію Tosalan Trading Ltd.
Через два дні Кирило Шевченко звільняється з посади голови правління «Терра Банку».
Через три дні правління «Терра Банку» замість Кирила Шевченка очолює його товариш Володимир Коцюба. А Шевченка загальними зборами акціонерів ПАТ «Терра Банк» вирішено призначити членом Наглядової ради банку.
Через два з половиною місяці, 22 червня 2011 року, «Терра Банк» відкриває кореспондентські рахунки в Meinl Bank.
А ще через два місяці, 22 серпня 2011 року, Володимир Коцюба як голова правління банку пише листа до Meinl Bank про надання кредиту Tosalan Trading Ltd. у сумі 40 мільйонів доларів (за нинішнім курсом 1,1 млрд грн) і підписує договір застави, згідно з яким «Терра Банк» зобов’язується хеджувати цей кредит перед Meinl Bank.
Так лише за 4 місяці, як по нотах, було розіграно операцію, яка коштувала вкладникам «Терра Банку» 1,1 млрд грн.
Ця інформація стала відомою зі справи № 757/55573/19-к у рамках провадження № 62019100000000092 та з рішення слідчої судді Печерського районного суду Бортницької В.В. від 31 жовтня 2019 року.
Чотирма платежами в серпні — вересні 2011 року Meinl Bank переказує $39 490 208,33 кредитних коштів для Tosalan Trading Ltd. на рахунки українського ТОВ «Праймері Техноресурс» (37201690), що відкрито (увага!) у «Терра Банку». Ці дані з рішення слідчої судді в справі № 757/55573/19-к підтверджуються помісячним балансом «Терра Банку» за 2010 — 2012 роки, що є в розпорядженні редакції.
Усі ці документи підписав тодішній директор банку Коцюба, якому Кирило Шевченко поступився кріслом. Складається враження, що Коцюба був потрібний просто як підписант, щоб узяти на себе відповідальність за реалізацію схеми на мільярд. Досвід «мовчазного підписанта» допоміг Коцюбі в майбутньому.
ПРИМІТКА: Уже після звільнення з «Терра Банку» Коцюбу за протекцією Копилова було призначено заступником міністра фінансів Юрія Колобова. Місією Коцюби стало документальне забезпечення сумнозвісного кредиту в розмірі $3 млрд, за який Путін купував лояльність Януковича під час Майдану. Коцюба став підписантом і цієї угоди.
На папері ці $40 млн і далі значилися як кошти на кореспондентському рахунку «Терра Банку» в Meinl Bank. А фактично ці гроші зайшли на рахунок ТОВ «Праймері Техноресурс» — клієнта «Терра Банку».
Але вже не як гроші вкладників банку, якими вони насправді були, а як украдені, відмиті й легалізовані кошти власників ТОВ.
Місією Коцюби було документальне забезпечення сумнозвісного кредиту в розмірі $3 млрд, за який Путін купував лояльність Януковича.
А тепер найцікавіше — про власників ТОВ. Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Праймері Техноресурс» значиться Сотник О.В., котра раніше працювала під керівництвом Лідії Лівадної. А за адресою реєстрації ТОВ «Праймері Техноресурс» у м. Маріуполь зареєстровано ТОВ «СКАТ-ПКБ» (код 34557959), серед засновників якого є Циплаков Сергій Петрович (що має таке саме прізвище та по батькові як Циплаков Руслан Петрович, і, ймовірно, є його братом).
До чого тут голова НБУ Кирило Шевченко?
Це означає, що майже за рік до продажу «Терра Банку» підконтрольний Кирилу Шевченку й Вадиму Копилову менеджмент вивів із банку $40 млн через офшори Циплакова. Потім ці гроші були зараховані на рахунок фіктивної фірми Циплакова, відкритий у тому самому «Терра Банку», а пізніше виведені звідти.
Звідси випливає ще приголомшливіший висновок: у 2012 році Шевченко з Копиловим продали «Терра Банк» Циплакову за ті самі гроші, котрі роком раніше вивели з банку.
Тобто гроші опинилися в їхній кишені вже легально. Цей крок став завершенням схеми, яка точнісінько дублює схему Циплакова з виведення $38 млн із «Південкомбанку». Але у випадку «Терра Банку» партнерами Циплакова стала група, що пов’язана з Кирилом Шевченком.
Чи міг Шевченко не знати про підписання такого договору? Виключено. Навіть якщо його з Копиловим друг Коцюба вирішив би це приховати, то в нього б не вийшло. Угоди такого обсягу (а це приблизно 320 мільйонів гривень за тогочасним курсом) потребують погодження з Наглядовою радою й, найімовірніше, з акціонерами. А в момент підписання угоди Шевченко був і членом Наглядової ради, і головою правління ПрАТ «УСГ» — основного акціонера, власника 99,21% акцій «Терра Банку».
Якщо навіть припустити, що Наглядова рада могла випустити з поля зору розміщення $40 млн на закордонних кореспондентських рахунках без господарської необхідності, то появу цих самих коштів на власному балансі не помітити ніяк не могла. Адже ці гроші з’явилися на рахунку компанії «Праймері Техноресурс», відкритому в тому ж таки «Терра Банку».
Цей документ не міг бути підписаний без згоди роботодавців Коцюби, якими тоді були Шевченко та Копилов. Ба більше, таймінг його призначення свідчить про те, що призначили Коцюбу саме для підписання угоди з Meinl Bank.
Сам пан Шевченко свою причетність до цієї схеми вчергове спростував. У коментарі він зазначив: «Шановний пане Андріє! Не можу не зауважити, що у формулюваннях наданих Вами питань простежується заздалегідь сформована позиція стосовно моєї нібито негативної ролі у справі Терра Банку. Відповіді на питання за цією темою я вже надавав у ЗМІ раніше. Зазначу ще раз, що я не причетний до жодних незаконних схем».
Замість висновку
У рамках справи № 62019100000000092, відкритої на керівників і власників «Терра Банку», ДБР під керівництвом ще Ірини Венедіктової вилучило практично весь масив документів. Можливо, кримінальна справа № 62019100000000092 була лише приводом вилучити оригінали документів із «Терра Банку», Фонду гарантування вкладів і Національного банку України, аби їх приховати.
Тим часом фігуранти справи — Руслан Циплаков і Лідія Лівадна — переховуються: один у Росії, інша – в анексованому Росією Криму.
Документи, які є в розпорядженні редакції, свідчать про те, що загалом збитки від схем у «Терра Банку» сягнули 6,4 млрд грн і окремо за операціями, пов’язаними з Meinl Bank, – 1,1 млрд грн.
Здавалося б, ще одна крадіжка мільярдів у вкладників банку в нашій країні – прикрий, але звичний інцидент із корупційних буднів. Але участь голови НБУ в схемі змінює все, адже породжує наслідки для всієї держави.
Для цього й потрібен монопольний контроль над НБУ. Можливо, надзусилля Кирила Шевченка зі створення монополії на рішення та інформацію в НБУ – це наслідки його бажання приховати минуле?
Участь голови НБУ в схемі змінює все, адже породжує наслідки для всієї держави.
Крім того, ділова репутація голови НБУ – необхідний складник його успішної роботи на міжнародному рівні: корупціонер і схемник не може підписувати мільярдні кредитні угоди з МВФ та іншими інституціями. Це друга небезпека.
Третя: чому б не провести таку саму аферу з державними та приватними банками, які регулює НБУ? У людини, яка монопольно контролює НБУ й розуміється на схемах, є всі можливості вивести мільярди з будь-якого банку та закрити на це очі. Наслідками такої небезпеки стають мільярдні збитки, які потім держава частково компенсує вкладникам коштом платників податків.
Вкладники «Терра Банку» й досі не знають, куди поділися їхні гроші.
Автори Андрій Юхименко, Антон Швець
