Прем’єр Сергій Корецький фактично сам пояснив, чому Україна буксує з антикорупційними реформами і чому це напряму пов’язано з грошима від партнерів.
Під час години запитань до уряду його прямо запитали про реформу СБУ, перезавантаження ДБР, конкурс на генпрокурора та реформу поліції.
Відповідь була показова: спочатку має бути ухвалена Антикорупційна стратегія, а вже потім — конкретні строки і дорожні карти. Причому, за словами Корецького, стратегія може передбачати не лише зміни, а й «залишання без змін тих чи інших речей».
Ось тут і починається найцікавіше.
Бо якщо без стратегії немає строків реформ, то природне питання просте: чому сама стратегія досі не ухвалена?
НАЗК передало проєкт Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки Кабміну ще 2 квітня 2026 року. Понад місяць документ не виносили на розгляд. Лише 15 травня уряд схвалив уже свою редакцію і передав її до Верховної Ради.
І урядова редакція відрізнялася від початкової.
Антикорупційні експерти вказували, що в ній були послаблені положення щодо конкурсу на генпрокурора, добору директора ДБР та гарантій автономії САП.
Тобто формула Корецького про те, що щось можна реформувати, а щось «залишити без змін», — це не абстракція. Ми вже бачили її в дії: жорсткіші вимоги, які з’явилися в проєкті НАЗК, уряд спробував пом’якшити.
А тепер другий ключовий момент.
Корецький прямо пов’язав Антикорупційну стратегію із зобов’язаннями України перед міжнародними партнерами, макрофінансовою допомогою та євроінтеграцією.
Тобто ця стратегія — це не просто внутрішній документ про боротьбу з корупцією.
Від неї залежать: реформи силових і правоохоронних органів, виконання умов партнерів, а отже — і гроші.
І тут конструкція стає дуже простою.
Немає стратегії — немає строків реформ.
Немає реформ — зависають зобов’язання перед партнерами.
Зависають зобов’язання — виникають проблеми з фінансуванням.
А коли стратегія нарешті з’являється, частину незручних реформ ще й можна спробувати «залишити без змін».
ОТЖЕ
Сьогодні Корецький не просто відповів на питання опозиції. Він фактично показав весь механізм.
Антикорупційна стратегія стала вузлом, у якому зійшлися гроші, євроінтеграція і контроль над силовими структурами.
І головне питання тепер звучить ще простіше:
стратегію затягують тому, що її не можуть дописати — чи тому, що не можуть домовитися, які силові структури справді реформувати, а які залишити під старим контролем?
