Вчора переглянула ролик «ДНК» (День народження країни) про історію України, присвячений 30-річчю незалежності.
Починається все з того, що маленька дівчинка, яка напевно уособлює Україну, несе квіти поміж фігур давньоруських воїнів. Згадка про легендарну Княгиню Ольгу. Святослав стає Хоробрим, розширює Русь, перемагає хозарів і добивається миру з Візантією. Володимир Хреститель визначає рух Русі до цивілізації. Золоті ворота, Софія Київська, перша бібліотека Ярослава Мудрого. Зникає русь і з’являються лицарі-козаки. Захищають рідні землі та християнську віру. Українських жінок представили окремо особою Роксолани, дружини турецького султана.
Богдан Хмельницький створив українську козацьку державу і став першим гетьманом, а Пилип Орлик написав першу у світі конституцію з основами державного устрою. Далі світ ловив Григорія Сковороду. Іван Котляревський надрукував “Енеїду”, а Тараса Шевченка викупили з кріпацтва. Згадка про Миколу Гоголя, Лесю Українку з мавкою, незчулися українці як Михайло Грушевський очолив боротьбу української інтелігенції у 1917 році за незалежну Україну.
Після Крут, однієї з найтрагічніших сторінок історії, у 1918-му Володимир Вернадський став обличчям української науки. А в 1920-му Ігор Сікорський емігрував рятуючись від більшовиків. Далі страшний 1932, геноцид знищив життя мільйонів людей. І після цього Друга світова війна, що почалася для українців у тоді ще польському Львові. Прихід нацистів до Києва у 1941-му, розстріли євреїв у Бабиному Яру, пограбування України.
1950 - повоєнне відновлення з руїн, республіка розвивається настільки потужно, що до України приєднують знекровлений Крим. До 1970-х українці жили з думками про мир і аби лиш не було війни. Десь тут на секунду лунає “Ти признайся мені…” і обривається. На точці 1980 згадуються репресії дисидентів. Загибель Василя Стуса. Потім Чорнобильська катастрофа і боротьба зі смертельним атомом. 1990 - революція на граніті, перші намети на Майдані.
1991 - Україна виходить зі складу Радянського Союзу. 24 серпня. 9 золотих медалей на Олімпіаді в Атланті, перший політ українця у космос. 2004 - слово “Майдан” лунає на увесь світ.
І все, жодного слова про 2014-2021. Просто кадри з беркутівцями, майданівцями, кілька секунд з портретами Героїв Небесної Сотні без пояснень, кадр з кримським прапором і дівчинка йде між військовими. Після 2021 року - фраза “ДНК українців відвойовує своє”. Кадри де плаче Зеленський, дівчинка дарує квіти вояку, Зеленський плаче і аплодує. Кадри з Кучмою, Ющенком і Порошенком, Єрмаком, жінкою Зеленського. Все.
Тут не треба бути істориком, щоб оторопіти від такого відверто радянського трактування української історії. Хоча для істориків кожна фраза і кадр - окреме витончене катування логіки та сенсів. Нехай вже між Руссю і “козаками” було щось туманно неочевидне, а від Хмельницького до Грушевського існувала лише література, але чому демонстративно викинули Івана Мазепу? Це ж буквально відтворення ситуації, коли в Чернігові досі стоїть пам’ятник Мазепі без підпису хто це, щоб “нікого не образити”.
Лінія Грушевський-Крути-Вернадський-Сікорський з перестрибом у Другу світову це взагалі що було? Де національно-визвольна боротьба з ключовими постатями і подіями? Де Симон Петлюра, Павло Скоропадський, Євген Коновалець? УСС, Армія УНР, УГА? Організація українських націоналістів, Українська повстанська армія без яких відновлення незалежності нікому сьогодні й не снилося б? Роман Шухевич, Степан Бандера, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко - не чули про таких.
І що це за квітуча республіка після 1945 року? Без ГУЛАГу, депортацій і розстрілів. Де, правда, були “дисиденти” без шістдесятників, яких мучили каральною психіатрією. І безвідповідальність, що призвела до Чорнобильської трагедії. Тобто цілий пласт колосально багатої і потужної культури й історії просто нівелювали. Слово “Голодомор” не згадано, роки чітко не артикульовані. Не згадали Революцію Гідності, анексію Криму та війну з Росією. Ресурси, витрачені на ролик, не просто викинули в нікуди, а спрямували на підсилення проросійських міфів.
Здавалося б, нічого такого. Але саме такі речі будуть світогляд мільйонів українців, яким скоро знову йти на виборчі дільниці. У той час, коли над державою нависає цілком очевидна і реально страшна загроза. В час, коли триває війна.
