Для успішних переговорів з росіянами просто необхідно усвідомлювати їх глибинну ментальність.
Треба розділяти дві ментальних суті.
Є рускіє. Вони читають Пушкіна, переводять бабушок через дорогу, постять котиків. Дуже гостинні аж до того, що запропонують вам чарку і до чарки. І останню рубаху.
Ще в Росії проживають крім рускіх татари, башкири, якути, нохчі. Залишки угро-фінів. Наприклад вепси (Путін), ерзя (Жуков) та інші.
І багато з них є росіянами.
Щоб стати росіянином, умовно треба вірити в формулу: «Москва третій Рим, а четвертому не бувати». Росіяни – це понад національність.
Ви можете бути Шойгу. І не важлива його первинна етнічна належність.
Шойгу росіянин. кОзак (той що зам адміністрації) вроджений українцем на прізвище КозАк. І перестановка наголосу в прізвищі – свідчення зміни ментальної належності.
Це більше – ніж суперетнос. Росіянин = імперець.
Значна частина рускіх – є росіянами по своїй суті. Це опора трону. Путін росіянин і на росіян спирається.
Тому тиск на Захід і європейські цінності – це частина ментальності. Вони інакше не можуть.
Імперія може лише розширятися. Смисл буття імперії – війна.
Стиль поведінки Кремля – це дипломатично відретушований образ російських відпочивальників на курортах. Це пітерські інтелігенти – рускіє.
А суворі челябінські хлопці відпочивають підкреслено хамовито. Бо росіяни. І цим пишаються. Бо треба щоб знали. Як у мультику: щоб усі боялись, щоб не насміхались.
Тому і: «Тагіл!!! Всьо прапйом – Тагіл нє апазорім».
Щоб вести переговори з Кремлем – треба знати глибинне: Кремль веде себе так, як типовий "тагілчанин" на курорті: щоб Європа знала – кого боятися.
І переговори НАТО – Росія потрібно вести лише так, як треба поводитися з "тагілчанином", з яким зачепилися на курорті.
"Тагілчанин" буде напирати. Основний його імпульс – націлений на оточуючих: без свідків - агресії і бути не може. Без свідків буде замирення і пропозиція випити. Але при свідках: «Тагіл!». І «Тримайте мене семеро».
Я колись збив атаку простим:
- Атошо? От просто одним словом: - Атошо? Ну і з бітою в руках, звичайно.
Як правило, опонент робить спробу до примирення.
І треба просто дати можливість йому піти. Головне – не принижуючи. Сказати що ми за мир/дружбу/жвачку. І ви ж за мир?
Тагіл тут же згадує, що дєдиваєвалі. За мірвавсьоммірє.
Щоб вести переговори з росіянами – треба знати ментальні відмінності.
Якщо серйозно – збити апломб і готовність до війни у Путіна – можна тільки у два етапи:
Перший: - Атошо? На усі погрози. З усмішкою і готовністю битися. Жодних поступок.
А вже на другому етапі – дати йому гордо відійти.
Успіхів у переговорах.
