Нарешті й лідер вільного світу звернув (словами про «війну вибору») загальну увагу на те, про що я торочив уже на кількох ефірах - наскільки можлива агресія Чекістану є виявом чистого, дистильованого, анахронічного імперіалізму й суто московитського дикунства.
Замисліться. Навіть потвора Гітлер, починаючи Другу світову, мав за причину, крім версальської образи й дебільної расової теорії, цілком реальне (хоч і помилкове) переконання, що Німеччина, як найбільш густонаселена країна Європи, має недостатньо землі аби прогодувати свій народ, і тому потребує додаткового життєвого простору.
Навіть потвора Сталін, готуючи зі свого боку найбільшу м‘ясорубку в історії людства, виходив із щирого переконання (як би не спотворювали більшовики й без того сумнівну марксистську теорію), що їх «найпрогресивніший» суспільний лад у окремій промислово нерозвиненій країні вижити не зможе, тому заради загального щастя трудящих слід експортувати його в Європу будь-яким шляхом.
Крім того, обидва диктатори небезпідставно підозрювали в агресивних намірах один одного й через те війна між ними ставала невідворотною.
Потвора Путін відрізняється від попередніх двох тим, що в нього немає жодної причини починати масове вбивство чужого (та й, неминуче, власного) народу - крім хворобливого самолюбства, марнославства й тотального презирства до головних людських цінностей.
Це справді війна вибору - вибору людожера.
- Чому за наступ на Україну в 2014 році ви, порохоботи, звинувачуєте Путіна, а за нинішню ситуацію - Зеленського? - запитав коментатор.
Ну, по-перше, Путіна я звинувачую в обох випадках, у мене ворог саме в Кремлі, а не на Банковій, на відміну від того, що звучало до 2019 від багатьох критиків постмайданної влади.
По-друге, ці дві ситуації мають подібність і відмінність. Схожість у тому, що в обох випадках ворог вирішував напасти (або шантажувати вторгненням) у момент нашої слабкості. В 2014 нею були паралізована держава й зруйнована армія. Але з часом чималою кров‘ю й титанічними зусиллями ці проблеми вдалося вирішити. Ситуація практично стабілізувалася - хоч і не на тому рівні, якого нам би хотілося.
Цього разу, в 2022, ВВХ знову використовує нашу слабкість. Вона має конкретне ім‘я - президент Зеленський. Саме усвідомлення Путіним слабкості й некомпетентності лідера України (зрештою, МЗЧ під іменем Містер Хаос недарма був кандидатом Путіна на виборах) спонукало ворога до агресії.
І те, що зарубіжним партнерам, можливо, вдасться цю біду відвернути, ситуації жодним чином не міняє
