Коли говорять, що наша мета - повернення до меж станом на 23 лютого, говорять правду.
Коли говорять, що наша мета - повернення Криму та Донбасу, говорять правду.
Коли говорять, що наша мета - деконструювати імперію, аби вона не загрожувала народам поруч, не могла "повторити" Бучу та Маріуполь - говорять істину.
Про реалістичність досягнення останнього свідчать процеси в середовищі російських ЛОМів. У т.ч. мусульманських. Тих, хто на федеральному фінансуванні через різні програми розвитку молоді, культури, спорту і т.п. Тих, хто обовязково щільно сидить під російським фсб.
Мова не про відверто номенклатурних муфтіїв у казкових вбраннях. Вони не мають доступу до помислів та почуттів широких мусульманських народних мас.
Мова про молодих та освічених, здатних формулювати думки та комунікувати. Останні роки вони вміло грали на релігійних почуттях простих татар, башкір, вайнахів, тюрків Кавказу, адигів.
Вони могли ставати на захист хіджабу та просувати наративи про ширше представництво мусульман у владних структурах РФ.
Вони апелювали до національних та навіть родо-племінних культурних кодів і водночас закликали до просвіти, самореалізації в сучасному російському суспільстві.
До одновірців вони звертались не інакше як "брати". Через кожне речення згадувалось поняття "честь". Через кожні два - "традиція".
Промови щедро приправлялись вставками з арабської, навіть коли в цьому не було потреби з огляду на контекст.
Так от.
У лютому, в березні ці ЛОМи звучали переможно. Вони оспівували сміливість Росії в її битві проти Заходу, "жертвою якого" стала Україна.
З квітня вони звучать дедалі розгубленіше. Вони закликають мусульман "одуматись" та забути про мрії про незалежність національних республік.
Лякають бідністю та міжусобними війнами. Рефреном проходить думка, що обовязково потрібен старший брат, який дає грошей і окультурює немічних дикунів.
Ганебне видовище.
І навпаки. Голоси реально опозиційно налаштованих звучать дедалі потужніше.
Тож що далі?
Нижче мапа сучасної Росії в її сучасному складі.
Йому, цьому складу, лишилось кілька років.
Чим світліші кольори регіону, тим менше етнічних росіян у складі населення регіону.
Очевидно, на заході цього простору постане національна держава русских приблизно в масштабах канонічного "золотого кільця".
Красноярський край між Західним Сибіром та Якутією можна не рахувати, бо фізично це здебільшого пустош, де люди не проживають.
Решта - національні держави тюрків, адигів, вайнахів та інших народів, а також ірредента казахів і монголів.
При цьому тюркські держави за кількістю населення (Татарстан, Башкортостан) та за площею (Саха) новосформованих республік будуть серед найбільш спроможних.
Десь на півдні не виключаю, замкнуться Україна і Казахстан у спільному кордоні, якщо матимуть бажання.
Спусковий гачок для цього сценарію вже натиснутий.
Руйнівна сила та швидкість реалізації залежать від України та колективного Заходу.
Вектор заданий, результат невідворотній.
Звучить нереально.
Насправді це більш імовірний сценарій ніж поверненння до старого стану речей очікуванння нападу варварів.
Як би дивно це не звучало.
Стоїмо.
