1. Сьогоднішня істерика російського МЗС на адресу нацистів з Ізраїлю, та вчорашній монолог його очільника з кінською мордою, про єврейське походження Гітлєра, думаю, має якесь незрозуміле поки що нам коріння. Або небажання Тель-Авіва взяти участь в якійсь провокації в інфо просторі, або інформацію про санкції, які готує Ізраїль на якісь російські фінустанови, які почуваються своїми на Близькому Сході, або очікування проблем в Сірії, з якої прибрана значна частина боєздатних росіян. Скоро побачимо, істерика не остання.
2. 43 країни почали постачання зброї. Всі розуміють, що російські ракети вміють прилітати по координатах, росіяни знають про велику кількість машин та вагонів з цією зброєю, інформацією ж про конкретику не володіють. Тому сьогоднішні обстріли інфраструктури - істеричне намагання хоч кудись влучити в західну зброю. Це як гра морський бій з квадратом 1000х1000, в якому є десяток однотрубних кораблів противника.
3. Все частіше використовую слово істерика, коли кажу про росіян. Бо вони:
- розуміють, що подвиг Маріуполя вже перебільшив за терміном Брестську фортецю, а вони так і не змогли зайти на Азовсталь. Вбите мирне населення міста, і вивезене до РФ, у віддалені Омськи та Якутськи - це стовідсотковий вирок міжнародного суду ще в цьому році.
- знають на 100%, що якість заліза та людського ресурсу, які зараз їдуть на знищення в Україну гірша не тільки того, що знищене в перші два місяці, але в рази гірше ніж мотивовані та професійні бійці ЗСУ і нова західна техніка. Все це просто затягування агонії режиму Путіна за рахунок знищення росіян.
- з жахом очікують на евакуацію з Криму після знищення мосту на катерах, ложках та туристичних паромах
- заарештовують вже тих, хто виходить на пікети з чистим аркушем паперу, як в радянському анекдоті «а что говорить, итак все ясно»
- рахують збитки та втрачені робочі місця від санкцій
- воюють в інфо просторі з тими росіянами, яким вдалося злізти на берег з корабля, що «занурюється під воду»
4. Молдовський можливий сценарій вторгнення виглядає зовсім істерично. Або надіслати купу літаків та вертольотів в розрахунку на те, що половину не буде збито, або мобілізувати придністровських пенсіонерів і кинути їх під танки армії країни НАТО Румунії, якій потрібно 2-3 години на вирішення питання про захист Молдови.
5. Найближчими днями нас очікують чергові консультації НАТО, голосування в Конгресі, українське питання в ООН, чергова спроба Ердогана, цього разу, можливо, з Болсонару, чергові невдалі намагання Папи Римського, візит індійського лідера до Європи. Все це - щодо наших питань. Вже стало немодним нічого не приносити в дзьобику до Києва. Побачимо на візитерів та подаруночки після цих засідань.
Слава Україні!
