От не можуть представники російської правлячої еліти без орвеллівського "новоязу". Мир – це війна, брехня – правда, чорне – біле. Піднявшись на рівень нацистів, вони наполегливо повторюють мандру про те, що насправді Росія взята в облогу "нацистськими головорізами", і вигадують, мов на конвеєрі щораз нові фейки про "загрози" своїй наглухо зачиненій "фортеці". Вона ж, ця фортеця, видається їм останнім бастіоном "християнських чеснот", всіх решта слід терміново "десатанізувати".
Узагалі елемент релігійної нетерпимості щораз сильніше зринає у проповідях російських пропагандистів та високопосадових осіб. Ту ж тезу про "десатанізацію" проголосив помічник секретаря радбезу РФ Олексій Павлов. За його словами, серед українців є фанатики, які хочуть відмовитися від "цінностей РПЦ, юдаїзму, ісламу". Путінський підніжок, "правитель" Чечні Рамзан Кадиров взагалі винайшов дивне трактування "джихаду". Мовляв, воюючи на боці Росії проти України, мусульмани провадять "священний похід" проти "невірних".
Вояці-тіктокеру вчасно відповіли, причому його ж одновірці. Син експрезидента Ічкерії Анзор Масхадов звинуватив Кадирова у тому, що він маніпулює ісламом та називає збройну агресію РФ в Україні джихадом. Він нагадав путінському генерал-полковникові, що насправді, якщо вже й затівати джихад, то проти росіян, які, за підрахунками Масхадова, убили понад 300 тисяч громадян вільної Ічкерії та поневолили їхню країну у результаті двох кривавих воєн.
Путінський підніжок, "правитель" Чечні Рамзан Кадиров взагалі винайшов дивне трактування "джихаду". Мовляв, воюючи на боці Росії проти України, мусульмани провадять "священний похід" проти "невірних"
Інші коментатори звертають увагу на те, що під час теракту на Дубровці, річниця якого минула акурат, 26 жовтня, російські омонівці убили 67 глядачів "Норд-Осту". А 40 чеченських бойовиків на чолі з Мовсаром Бараєвим, які захопили театр, — жодного.
Але маніпуляції Кадирова терміном джихаду є звичними й мають не вчорашню історію. Свого часу він звинувачував Україну у тому, що вона надто толерантно ставиться до ваххабітів, які буцімто звили свої "кубла" в Криму. Він навіть не полінувався процитувати свого батька Ахмат-Хаджі Кадирова, колишнього муфтія Чечні, а пізніше і першого президента республіки. Мовляв, той "гостро ставив питання про необхідність вести жорстку наступальну боротьбу з ваххабітами й при цьому прогнозував, що це зло може розповзтися багатьма регіонами, якщо в зародку не викорчувати його". За що, — запитаєте ви? Бо ваххабіти – радикальна течія ісламу, розуміли джихад по-своєму, не так, як Кадиров (що старший, що молодший). І це їхнє трактування власне й повторив Анзор Масхадов: "Територіальна експансія – це не джихад! Вбивати українців на їхній землі – це не джихад! Це швидше дорога в Пекло, якщо ти встав на бік убивці свого народу — Путіна і йдеш віддавати своє життя заради цього кровопивці. Джихад – це не війна з Україною. Джихад – це коли ти шукаєш благо для народу, коли шукаєш мир для нього, його гарантії безпеки. Це боротьба за незалежність від такої країни, як Росія. Це ідея Ічкерії, яка завжди виступала та боролася за мир".
Тобто Кадиров вихолощує фундаментальні поняття ісламу, навіть не замислюючись над тим, що його пропагандистські трюки грають супроти його ж логіки. Якщо відверто, то джихад проти поневолювача – Росії – ведуть зараз кращі сини Ічкерії – бійці батальйону імені Шейха Мансура, боронячи разом з українцями їхню землю. Перший імам Кавказу Шейх Мансур ще 1784 року проголосив священний газават проти Російської імперії.
Джихад – це не війна з Україною, Джихад – це коли ти шукаєш благо для народу, коли шукаєш мир для нього, його гарантії безпеки. Це боротьба за незалежність від такої країни, як Росія
Але… Кадиров не обмежується українцями, закликаючи вести проти них джихад. Таку ж долю він визначив і для своїх співвітчизників, які не бажають думати так, як мислить "скажений вовк" Кавказу.
І його риторика цілком вписується у загальний тренд російського "духовно-скрєпського" дискурсу. У цьому сенсі Московія вже давно перетворилася у "православний халіфат" з усіма притаманними такому явищу рисами: релігійною нетерпимістю, пошанівком фанатиків Путіна і "побєдобєсія". І тероризмом – головним інструментом так званого "джихаду".
Тому цілком коректними будуть порівняння нинішнього кремлівського "аятоли" та його чеченського "брата" з найкривавішими постатями, які, здавалося б, вже давно стали минулим. Осами Бен Ладена, Аймана аз-Завахірі зокрема. І, мабуть, що Путін, що Кадиров не уникнуть справедливого покарання, як і їхні попередники.
