"Абсолютно суб'єктивний допис, бо ми ж всі маємо на це право" - Олена Кудренко

Я дуже погано ставлюся до більшості чиновників. Серед них є люди, які заслуговують на повагу саме за свої людські якості- але це вважаю скоріше вийнятком, аніж правилом.

Напевно "завдяки" довгим рокам перебування під одним "тазом" з іншими, який називається Радянський Союз, ми набралися цього типу мислення: якщо людині дають кабінет, то рано чи пізно в неї з'являється відчуття своєї значущості.

Моя знайома, ставши дрібним клерком в місцевій раді, дуже добре навчилась гарчати на відвідувачів, які вишукувалися в чергу до її кабінету за печаткою.

Кожна система чи рід діяльності відображає такий же зріз суспільства, як все інше - більшість і меншість. Дай більшості право розпоряджатися бюджетними грошима, і вона буде вважати, що то її власні. Дай більшості повноваження - і рівень її пихатості зросте до небес. Більше того - бюрократія породжує ще більшу бюрократію. Вони будуть видумувати нові правила, а потім ще новіші, пояснюючи черговій бабусі в черзі, якої ще бумажки їй не вистачає.

В той час як рядовий чиновник в Україні мусить бути таким, як оператор Нової Пошти - швидким, зручним та готовим спростити, а не ускладнювати отримання послуг від держави громадянином. Все.

Все, що треба від чиновника - надати сервіс. Не видумувати складнощі. Не бідкатись, що працюєш за таку зарплату, і тобі щось винен той відвідувач. Не задирати носа, що ти у владі - бо влада повинна бути СЕР-ВІ-СОМ.

Я чому так завелася? Бо зустріла допис про те, як в одній громаді з помпою відкрили дитяче бомбосховище. З'їхалися чиновники, з фотографом, повісили на вхід у бомбосховище кульки та розрізали стрічку.

Свято.

Одразу згадалося, як нашим дітям не дозволяли почати спортивні змагання тим літом, бо місцева чиновниця запізнилася. Жарко, діти нудьгують, втомлюються - але "совок" не відпускає нашу систему ні за що.

Я про те кажу, що якщо ти хочеш розкрутити особистий бренд - то є купа професій, де це можна зробити не за чужий рахунок. І не на бюджетні гроші. І не самостверджуватися за рахунок громадян, коли деякі з них можуть в рази перевищувати чиновника за КПД, за досягненнями та користю суспільству. Звісно, що вийняток - це твої історичні для суспільства рішення, методи, реформи. Твої знання, зусилля та результати. А не стрічка біля чергових дверцят, як роблять на росії. Хоча ті гіганти великої політики ніколи й не опустилися б до такого, хіба ні? Чим більша за сенсом особистість - тим скромніші її методи самопіару.

Я бачу, що бізнес поки що ЗАВЖДИ робить краще. І він може ту стрічку перерізати, і кульки вішати, бо самозайняті особи мають неабияке на це право - вони роблять це за свої гроші, та внаслідок своєї праці. Роблять швидше, якісніше та ефективніше.

Це приклади совковості та сучасності. Чи то європейськості. Одні люди вміють будувати самі - інші вміють спочатку вигадати купу правил, чи бумажок, чи дозволів, потім самі це розгребуть, підпишуть, поганяють по кабінетах, і попіаряться. Довго, складно і дивно.

Дивно, що ДОСІ ми маємо таке, як ось стрічки перед відкритим для дітей бомбосховищем...