Учора набрало чинності європейське ембарго на російське дизпаливо та інші продукти нафтопереробки. Воно має конструкцію, подібну до нафтових санкцій: обмежують можливості до покупки російських нафтопродуктів країнами ЄС безпосередньо, а також накладають цінові обмеження на нафтопродукти, що транспортуються до третіх країн морськими маршрутами.
The Washington Post в розміщеній статті від Bloomberg перераховує деякі перестороги до цього рішення. З одного боку, питання – чи є можливості швидкого заміщення російських потужностей нафтопереробки – з Китаю та ОАЕ. З іншого боку, існує небезпека обходу санкцій – якщо Росії вдастся розбудувати сіру мережу транспортування або знайти партнерів, що будуть продавати російську солярку під видом власної. Враховуючи російську любов до сірих і чорних схем – цілком раціональне очікування.
Politico звернулось до статистики і підбило підсумок цього санційного року для торгових стосунків ЄС і Росії в таблицях і чартах. З прикметного – поступовість падіння товарообігу, що припадає на кінець року, а також доволі наочна позиція путінських друзів у ЄС – Австрії та Угорщини, що навпаки наростили свій товарообіг. Зрештою, принаймні в питаннях торговельних воєн, економіка – це пряме продовження політики.
А The Wall Street Journal сфокусуватись на внутрішньоекономічних питаннях, де присутні тяглі кризові явища ринку палива. Видання насторожене можливими наслідками зміни постачальників сировини для внутрішньої логістики палива від Східного до Західного узбережжя континенту і впливу цього на ціну палива – значного фактору вартості більшості споживчих товарів.
Міжнародні зусилля до закриття санкційних шпаринок продовжуються. Так, прем’єр-міністр Латвії висловив думку, що необхідно перекрити шляхи для обходу санкцій через Турцію, Казахстан, Вірменію та ряд інших країн, з якими європейський товарообіг аномально виріс з початку повномасштабної російської агресії. Його колеги з Естонії і Литви виступили на підтримку – треба “повністю закрити торгівлю з Росією”, – повідомляє Reuters. Наші балтійські друзі дуже гостро відчувають виклик, що перед нами стоїть. Якщо Європа бажає впливати на гравців штибу Путіна невоєнними методами – будь-які зволікання чи млявість неприпустимі. Ви в клітці з небезпечним, хоч і плюгавеньким звіром, і приборкати його можна лише силою.
США також продовжують тиск. За інформацією The New York Times, чиновники з Держдепу і Мінфіну докладають значних зусиль, аби обмежити можливості для обходу санкцій через Туреччину та ОАЕ. Це непросто, адже турки розцінюють торгівлю з Росією як шлях до виходу з власної економічної кризи, а також як значний актив для великих переговорів із США, що не надто тепло ставлятся до режиму Ердогана і його значних амбіцій. За інформацією The Wall Street Journal, Туреччина поставила принаймні три великих партії підсанкційного американського устаткування для російських компаній “Тактічєскоє Ракєтноє Вооруженіє” і “Промтєхнологія”. Щодо Еміратів – ті давно позиціонують себе як близькосхідна Швейцарія. Втім, поки лише одна фірма з Еміратів потрапила під вогонь американських санкцій – авіакомпанія Kratol за транспортування пригожинських “Вагнерів”. Чим більше таких буде, тим більше в ОАЕ буде причин передивитись розрахунки свого дохідного нейтралітету.
А от саудити висловлюють занепокоєння. Міністр енергетики Принц Абдулазіз вважає, що сакційна війна може призвести лише до одного – дефіциту на ринку енергоресурсів, повідомляє Reuters. Дуже вигідного дефіциту.
Євросоюз вирішив перейти від мови напівтонів по відношенню до Грузії: якщо країна відкриє авіасполучення з Росією – потрапить під санкції. Раніше про відкриття авіасполучення напряму заявляла російська сторона, а голова правлячої партії Грузії висловив прихильність до такої ідеї. Але після того, як ставки у грі суттєво піднялися, грузини змінили своє ставлення. На думку президента Грузії, це провокація Лаврова, створена, щоб посварити Грузію із Заходом. Який все-таки хитрун цей Лавров.
Нещодавні новини про відкриття іранської фабрики дронів в Росії викликали цілу хвилю закликів до збільшення санкційного тиску на Іран. Jerusalem Post досить тенденційно стверджує, що таке братання петрократій остаточно впевнить Захід у неможливості домовитись із режимом аятол. Чи так це насправді, покаже час. Але таким рішенням Іран вочевидь підвищує ставки – або для великих переговорів по ядерній зброї, або ж для отримання з Росії технологій, необхідних для великого східного військового протистояння.
І будь-який з цих варіантів не до вподоби американському Мінфіну. Той буде “агресивно вицілювати всі частини іранської программи виготовлення дронів”, – повідомляє Fox Business. На цей раз Мінфін навівся по особистих статках ради директорів компанії Paravar Pars – виробника шахедів-136.
Індійський економічний портал LiveMint із занепокоєнням розглядає заяви голови комітету ВРУ Олександра Мережка. Той дуже м'яко і дипломатично запропонував поширити санкції на індійських переробників і ре-експортерів нафти. І хоча індійське видання сприйняло ці слова нашого депутата з переляком, санкційний тиск на Індію, на відміну від дипломатичного, видається безперспективним. Країна є ключовою в конструкції стримування Китаю – основного геополітичного опонента Сполучених Штатів. Хоча хто його зна.
А от тиск на Китай цілком можливий, і правильна постановка українського питання в переговорах між США і Китаєм може мати значний ефект. Пекін став головним торговельним партнером Москви і основним поставником товарів подвійного призначення. І саме перекриття цього каналу може добити російський воєнпром – стверджує The Wall Street Journal із посиланням на виконавчого директора сінктанку Silverado. Що ж, сподіватимемось на це.
