І усі ці роки, попри запевнення і присяги, друзі й "доброзичливці" Києва вибудовують якісь плани, не запросивши (та навіть не повідомивши) своїх колег.
Я вже, чесно кажучи, втомився писати про ексканцлерін ФРН Ангелу Меркель, розповідати про мотиви її дипломатичних зусиль, які подаються на публіці як "миротворчі", а насправді ж переслідують геть іншу мету. І про подиву гідну "вірність" кремлівському "другу Володі", попри те, що той вже давно став для світу загрозою номер один, терористом, натхненником та організатором геноциду XXI століття. Іноді я навіть думаю, що фрау Меркель з таким же успіхом могла б захищати якогось диктатора-канібала з тропічної Африки, якби мала для того підстави.
Найцікавіше, що Меркель з її адвокацією диявола зринає акурат у потрібний для останнього момент. В інший час її не видно на політичному видноколі, — мабуть, провадить розмірене, сите та впорядковане життя німецької пенсіонерки. Але щойно "фюрер" Путін потребує "пожежної команди", його берлінська подруга квапиться, розгортає свої "рукави", аби принаймні словесними конструкціями загасити полум'я пристрастей.
Меркель з її адвокацією диявола зринає акурат у потрібний для останнього момент. В інший час її не видно на політичному видноколі, — мабуть, провадить розмірене, сите та впорядковане життя німецької пенсіонерки. Але щойно "фюрер" Путін потребує "пожежної команди", його берлінська подруга квапиться, розгортає свої "рукави", аби принаймні словесними конструкціями загасити полум'я пристрастей
Цього разу Меркель також виявилася "актуальною". Справа на Східному фронті невмолимо для мордора наближається до тригерної точки початку контрнаступу. Попри брак певних озброєнь, — зокрема літаків, — українці палко налаштовані викинути окупантів зі захоплених територій. Політично ця воля укладена у формулу "кордонів 1991 року".
У самій же Росії – істерика, навіть пригодовані "експерти" прогнозують воєнну катастрофу, а Пригожин – цей "зеківський полководець" (за сумісництвом – кулінар пропагандистських справ) прямим текстом каже своєму патронові про сумні перспективи війни.
Путіну потрібен мир у його збоченому трактуванні. І для цього кинуто у бій
всі підручні резерви. Зрозумівши, мабуть, подвійну гру Пекіна, що взявся було просувати свою сумнівну формулу миру на всіх майданчиках, кремль спробував поюзати Макрона,
певних італійських "каліфів на годину". У грі – й Папа Франциск, якому раптово приспічило поспілкуватися з європейським ревізіоністом Віктором Орбаном. А у перервах між цими
сердечними бесідами, мов рояль у кущах, намалювався колишній очільник гундяєвської дипломатії митрополит Будапештський та Угорський РПЦ Іларіон (Алфеєв). Звісно, Понтифік
щиро обнімався з "братом", а вже дорогою до Ватикану заявив про особливу "миротворчу місію", яку, мовляв, виконав на берегах Дунаю… Зрештою, ця місія була настільки
утаємниченою, що про неї знають тільки Папа і його православно-кирилівський візаві. Скажу лише про глибину цих богоугодних стосунків – Франциск уперше зустрічався з
Іларіоном наступного ж дня після власної інавгурації – у березні 2013 року.
Зрештою, місія Папи була настільки утаємниченою, що про неї знають тільки Папа і його православно-кирилівський візаві. Скажу лише про глибину цих богоугодних стосунків – Франциск уперше зустрічався з Іларіоном наступного ж дня після власної інавгурації – у березні 2013 року
На відміну від "секретних місій" церковників та артикульованих через призму пресслужб наслідків візитів та розмов політиків, берлінська пенсіонерка вважає, що може говорити, не загортаючи нічого у папірці. Тим паче, що аудиторія, перед якою вголос медитувала ексканцлерін, була вдячною: Лейпцигський книжковий ярмарок, на якому, зазвичай, збирається тусовка лівих інтелектуалів, пацифістів, "білих пальт" і "хароших русскіх". Політикиня, звісно, говорила не про літературу, а про більш приземлені та важливіші для неї справи. Зокрема, про те, чому поставила на російські енергоносії, ледь не спровокувавши економічний колапс у власній країні (та й в усій Європі) минулої зими.
Але головне, про що не забула сказати Меркель, — так це про "переслідування" тих, хто, на її думку, керується здоровим глуздом і логікою справжніх
"миротворців" і закликає до негайних переговорів Києва з Москвою. Аякже, - "коли хтось, як Вольфганг Ішингер, колишній голова Мюнхенської безпекової конференції, каже, що
потрібно думати про те, що в якийсь момент доведеться вести перемовини, то не потрібно одразу шипіти на нього".
Інші підходи, ба навіть право України вимагати звільнення своїх територій, німецька подруга Путіна називає "звуженим кругозором". І це, я вам скажу, більше схоже на "шипіння", аніж відкрита та аргументована критика "миротворців", які досі живляться ілюзіями про "діалог" з канібалом, терористом та воєнним злочинцем
Інші підходи, ба навіть право України вимагати звільнення своїх територій, німецька подруга Путіна називає "звуженим кругозором". І це, я вам скажу, більше схоже на "шипіння", аніж відкрита та аргументована критика "миротворців", які досі живляться ілюзіями про "діалог" з канібалом, терористом та воєнним злочинцем. По суті, мов безмовні ягнята, заохочуючи його до нових, безкарних "СВО" з усіма притаманними цим операціям рисами – убивствами мирного населення, ґвалтуваннями, мародерством, геноцидом неугодних народів.
Але, мабуть, Меркель не варто переконувати у її помилках. Тим паче, що перед вишуканою аудиторією в Лейпцигу вона недвозначно ствердила, що визнавати їх – колишні промахи та хиби, — не має наміру. Навіщо, — воно ж "не матиме заспокійливого ефекту"…
