Депутат Олексій Гончаренко подав законопроект N 9142, яким встановлюється що мобілізовані громадяни України, призвані через вторгнення Росії матимуть право піти на демобілізацію через 18 місяців служби. Відповідна петиція на сайті Верховної Ради вже набрала 25 тисяч голосів, і тепер її має розглянути президент України. Що я думаю з цього приводу?
Взагалі, чи можна подібну ініціативу реалізувати? Відповідь – так, можна. Аби переконатися в цьому, треба пройтися вечором центром Києва. Порахуйте скільки вам назустріч ітиме здорових молодих чоловіків без жодних ознак служби в армії – всі вони за законом мають бути в строю.
Я просто нагадаю, що військовий обов’язок в Україні – загальний. Захищати Україну це обов’язок всіх чоловіків призовного віку. Тут можна додати сакраментальне «чоловіків які відповідають по здоров’ю» але це буде неправдою, бо в Збройних силах вже зараз до біса дядьків яких з армії має викинути перша ж медична комісія. Мого напарника, наприклад, перша ж ВЛК має викинути з армії через тиск у наслідок кількох контузій. Так що!
Це брехня ніби хтось може не служити, бо він не хоче, бо він морально не готовий і «не для того мама квіточку ростила». По-перше, в армії до біса роботи яку треба робити, крім бойових. По-друге, якщо військовий обов’язок загальний, то через шлахетну справу захисту країни пройти має абсолютна більшість придатних чоловіків. Відтак не буде нічого поганого, коли після 18 місяців служби солдат буде демобілізований, а на його місце прийде чоловік з тилу, який не воював в той час коли ЗСУ зупиняла ворога біля Лисичанська і здобували перші свої перемоги під Києвом, Черніговом та Харковом. Так буде чесно.
Я точно знаю, після війни всі ті хто протягом бойових дій розслаблявся на диванчику вдома, зажадають прав рівних з тими хто був на фронті. А рівні права означають рівні обов’язки. Бо якщо обов’язки різні, фронтовики мають всі підстави вимагати собі розширених громадських прав. І зажадають їх – не сумнівайтеся. Країна повернеться в часи хлопів і козацтва, при чому здогадайтеся хто опиниться в хлопах.
Зрештою, є дивовижний мобілізаційний ресурс – актив партії «Слуга народу» на місцях і працівники всіх лояльних до влади ЗМІ. Ці люди після першого ж відосика преЗЕдента мають побігти до військкоматів і проситися під Бахмут.
Але. Я на 150% переконаний що влада пропозицію Олексія Гончаренка відкине. Бо існує сувора реальність. В ЗСУ наразі служать як раз всі ті, хто служити хотів. Добровольці. Але. Такі люди в армію пішли весною, максимум влітку. Аби набрати солдат на їхнє місце владі треба впроваджувати елементи диктату, відправляти в армію чимало власного активу і затикати роти не порохоботам що служать у ЗСУ, а борцям за права ухилянтів на кшталт Луганського. Очевидно, цього влада не зробить, бо такі дії остаточно поховають її рейтинг.
Висновок очевидний, мені і таким як я служити прийдеться протягом невизначеного терміну – до перемоги. Результатами такого підходу суспільство посмакує зрізу ж після перемоги. Я вже бачу як все іде до появи ветеранських угрупувань в бізнесі і владі, для яких люди поділятимуться не на хороших і поганих, а на своїх і чужих. Примітивно – якщо ви потрапите в ДТП і інший учасник – ветеран, винуваті будете ви. Вас переконають. Це може подобатися або ні, але так буде – побачите.
Влада назве законопроект Гончаренка популістським і докладе всіх зусиль аби його не приймати. І тим розпишеться, що в цьому році війна не завершиться. Справа от у чому. Законопроект Гончаренка пропонує відправляти солдат на дембель після 18 місяців служби. Це означає що солдат призваний у лютому 2022 р. має звільнитися у листопаді поточного року (а я ще пізніше, я призваний у квітні). Листопад – це тотальна багнюка. У листопаді припиняються всі активні дії і війна переходить в позиційну. Очевидно, якщо в листопаді солдат не демобілізують, війна триватиме і в 2024 році.
Влада розпишеться, байки Буданова про «кінець війни до осені» - казочки для наївних.
