В перерві між минулим і майбутнім (так, він буде втілений в короткій перспективі) бунтом на росії хотів би акцентувати на іншому: на суті диктатури як такої.
Бо бунти саме такого характеру є неодмінною складовою диктатури.
І я про це говорив багато разів, зокрема стверджуючи що жодної загрози хлопчики навального для російської системи не несуть, а кривавий бунт там буде, але буде організованим кимось на кшталт стрєлкова.
Власне, так все і сталося. З цією хіба різницею, що організатором (принаймні на першому етапі) стала куди більш системна персона ніж стрєлков.
То ж сам факт і особа, що спричинила факт, мене жодним чином не здивували.
Здивувало мене в антипутінських бунтах інше: абсолютно африканський тип диктатури. Я думав диктатура там тримається (мала б триматися) на мільйонах пригодованих силовиків, які будь-що будуть захищати в першу чергу себе і свою позицію в суспільстві. Я думав що в разі подібних заворушень все буде виглядати так як в Ірані чи хоча б так як в Сирії (путін буде мати на що опертись). Але це було так як в африканських країнах. Навіть диктатура януковича була куди стабільнішою.
Але я не про це хотів сказати. А про дві інші важливі речі:
1) в той день по-суті зазнала краху доктрина "у війні винуватий путін, він піде і все налагодиться", яку досі просовує і сліпо вірить пиздороте оточення зеленського і він сам, повторюючи як мантру "будемо говорити з наступним президентом росії". Може хлопчики мріють що таким стане оця кудлата шмара що з арестовичем триндить, але цим мріям не здійснитись. Боротьба за владу в росії буде відбуватися між тими, хто буде за війну, бо війна - це породження і бажання того що хоче людоїдське суспільство цієї країни. А предметом боротьби буде змагання хто хоче більше вбивати українців, українських дітей і жінок.
2) це історія показала небезпечність диктатури. Коли дрібний закомплексований диктатор, який живе у власному манямірку фейкових папірців з фейковим доповідями під грифом "секретно" починає вірити у свою найвеличнішу величність, остаточно відірвавшись від реальності і закрившись від неї власною пропагандою.
Ця історія показала наскільки небезпечним для країни є диктатура і як і один момент диктатура під своїми уламками може поховати цілу країну. Історія не нова: Лівія, Сирія, Ірак, але на цей раз дуже для нас наглядна.
Особливо в контексті нашого рідного дурачка, який вибудовує диктатуру за лекалами путіна і навіть з його людьми, а таких пригожиних (які можуть все, не маючи жодного статусу) у якого вже з десяток.
