Тезу про тривалу війну нині повторюють практично всі. За неї вже не називають непатріотом і нагнітачем. Кудись соромʼязливо поділись прогнози про «два-три тижні» і «каву в Ялті вже цього літа».
Соціологічні опитування показують, що проблеми починають-таки визначати настрій. І це не лише зрозумілі проблеми воєнного часу, як-от руйнування промисловості, падіння доходів чи міграція.
Наперед випливають проблеми, які держава - а точніше, політики, які контролюють владу - можуть і повинні вирішувати.
Це КОРУПЦІЯ. Це непрогнозованість поведінки держави в управлінні економікою. Це атаки на місцеве самоврядування у спробі привласнити і розпиляти бюджети громад. Ось це - злить. Особливо на тлі проблем на фронті - із забезпеченням воїнів. Бо от з цими проблемами влада ЗОБОВ'ЯЗАНА впоратись - а не породжувати їх.
Монополією «марафону» на цифрове мовлення, зливою анонімних телеграм-каналів, які вихваляють владу і очорнюють будь-яку альтернативну думку, вкиданням у інформ простір штучних конфліктів, нацьковуванням різних активних суспільних груп одне на одного — цю проблему не вирішити. Точніше, вирішувати стає дедалі складніше.
На жаль, влада вкотре вважає за доцільне боротися з альтернативами, а не проблемами.
Дедалі більших обертів набирає думка, що в усьому винні умовні «Байден і Порошенко».
Проблеми з забезпеченням Армії чи зовнішньополітичні невдачі всіляко перекладають на партнерів. А замість вирішення внутрішніх проблем вишукують нові способи шельмувати політичних опонентів.
Однак такий підхід шкодить не опозиції і тим більше не союзникам, а Україні. Бо відволікає енергію на хибні цілі.
Постійне ниття про «жадібних союзників» загрожує зменшенням допомоги. Отут потрібен креатив, а не «дипломатія спецефектів», яка вичерпала себе.
Нападки на опозицію ширять розбрат, відволікають інформаційний ресурс, а також сили спецслужб і правоохоронців, які мають боротися з ворогом, а не вигадувати «120ту справу проти Порошенка», яка через свою порожність піде слідом за попередніми 119 – у нікуди.
І найгірше. Відмова визнати проблему лише погіршує її. Коли зрада на вищих щаблях СБУ стала очевидною навіть для влади — мусили назвати прізвища кількох зрадників і навіть усунути Баканова. Однак чи вирішило це проблему? Принаймні, ВВС відзначає дивні зникнення топ-фігурантів із розслідування.
Розкрадання на «будівництві» сягнули космічних масштабів, почали обговорюватися ледь не на кожній кухні. Низка чиновників, включно з заступником глави ОП Тимошенком зникли з посад… і це вважається достатнім. Інформація про нові скандали показує, що корупціонери правильно почули повідомлення. І продовжують «тирити».
«Яйця по 17» стали візитівкою «закупівель», спричинили ефект вибуху в суспільстві. Розпочато провадження, прибрали з посад кількох стрілочників… І знов-таки, нові і нові викриття показують, що засвоєно не той урок. Не про те, що не можна красти - а про те, що можна своїм.
Це бісить людей.
Однак реагувати на це влада знову збирається збочено.
У суспільство вкинуто тему начебто «дозволеності виборів під час воєнного стану».
Мовляв, ото ці депутати в усьому винні, розженімо їх!
Те, що Конституція і закон це забороняють, неважливо. Цікаво зняти температуру, зрозуміти аргументи - а тоді подати сценарій чергового шоу/серіалу. В який має повірити виборець — і зберегти ті самі обличчя при владі.
Але це розколить суспільство, його активну частину, а найгірше - Армію. Зараз у окопах не питають «ти за кого». Ясно - за Україну, а інше - потім. От саме це хочуть підірвати можновладці — бо не справляються з корупцією і неефективністю у своїх лавах.
А замість змін хочуть підсунути суспільству фальшивих ворогів і трохи подовжити собі час, як казав янукович, «наслаждєній».
Це було б злочином. Бо для москви ми якраз всі - однакові. Маємо зникнути, щоб замість України постала малоросія. І якщо розбрат всередині і конфлікт із союзниками ослаблять нас — ворог тим скористається. Ніякого миру не буде — буде загарбання.
Цього не маємо права допустити.
Що робити? Влада уже показала, що має зважати на думку людей. Слід не дати їй маніпулювати цією думкою — і змусити врахувати вимоги суспільства.
1. Виконання Конституції і законів. Жодних політичних ігор - до Перемоги.
2. Зосередження на вирішенні справжніх проблем, які гальмують країну. Прозорості процедур, передбачуваності економічного регулювання, викритті і покаранні корупціонерів за конкретні злочини.
3. Обʼєднання навколо потреб Перемоги - планування, розгортання воєнного виробництва, наукових розробок, розширення допомоги союзників.
Навколо цих питань має концентруватися увага обговорень і дискусій. Із цим питань владі треба не дати зʼїхати. Бо це посилить країну, а підсовування хибних ворогів і цілей — ні.
