Якщо ви зараз запитаєте будь-якого банкіра чому вони не кредитують економіку, то він вам відповість, що в нас мало якісних позичальників. Це я вам кажу, як фахівець з досвідом роботи в фінансовій системі.
Також банкіри скаржаться на недосконалість процедури банкрутства, яка не дозволяє стягнути майно боржника на користь кредитора.
Однак, особисто ж я вважаю, що проблема кредитування виходить далеко за межі взаємовідносин кредиторів та позичальників.
Ну припустимо. Позичальник бере валютний кредит для купівлі іноземного обладнання, тому що обслуговування такого кредиту йому буде дешевше ніж кредиту у гривні.
Коли ж гривня починає знецінюватись, то у позичальника виникають проблеми з обслуговуванням кредиту. Банку звичайно плювати на цю ситуацію і він вимагає погашення кредиту, або ж він забере заставу. Часто буває навіть таке, що під час кризи вартість застави також падає в ціні і банк починає вимагати внести додаткову заставу, або ж погасити частину кредиту.
Підприємство також намагається уникнути забовязань і шукає шляхи не виконувати свої зобов’язання. Тобто, жоден з гравців не хоче визнавати збитки і намагається перекласти провину на іншу сторону.
Хоча в цій ситуації ні банк, ні позичальник не є винуватцями економічної кризи!!! Також ні банк, ні підприємець не винні в тому, що в країні склалась ситуація коли кредити в національній валюті дорожчі ніж у іноземній.
При цьому я не виправдовую легковажність обох сторін і намагання заробити легкі гроші або ж зекономити.
І головну проблему виникнення таких непорозумінь я бачу в небажанні держави брати відповідальність на себе за результати власноі економічної політики, яка привела до цієї ситуації.
Розумію, що люди не цікавляться ні економічною історією, ні навіть сучасним досвідом країн, але я нагадаю.
Коли почалась Криза 2008, то американський уряд, не самоусунувся від вирішення проблем, які виникли на ринку іпотеки. І хоча як банки, так і позичальники, теж вели себе безвідповідально, але Уряд не залишив банки розбиратись з позичальникам. Хоча міг це зробити.
Просто відповідальний уряд розумів. Що якщо вони не втрутяться, то ринок кредитування в США накриється мідним тазом. А економіка буде відкинута в розвитку на десятки років назад.
Тому він швидко розробив інструменти для подолання цієї кризи: HAMP, HARP, TARP, QE та інші.
І можна скільки завгодно говорити про ефективність цих інструментів, але наслідки кризи вдалось мінімізувати. Хоча насправді, інструменти були б ефективніші, якби не сильне лоббі зі сторони фінсектору, який дуже не хотів щоб йому обмежували потенційні прибутки.
Схожої поведінки уряду України я нажаль не бачив…
