«Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить…
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара! Під Украйни єднаймось прапор!»
Іван Франко
Наші пращури помітили, якщо у цей день тихий вітер, то осінь буде ясною. А ось якщо Міхей з бурею — до непогожого вересня. У минулі часи у цей день спостерігали за журавлями: якщо вони вже відлітають до теплих країв, то до середини жовтня мороз буде, а якщо ні — то зима пізніше прийде.
За церковним календарем, 27 серпня відзначається Передсвято Успіння Пресвятої Богородиці та вшановується пророк Михей, преподобний Феодосій Печерський, мученик Василій, мученики Матвій і Олексій.
Іменинниками 27 серпня є:
Аркадій, Федот, Михей, Олімпіада, Маркел.
Події 27 серпня:
1898 – засновано Київський політехнічний інститут.
1929 — У СРСР уведена «непрерывка»: був ліквідований семиденний тиждень, замість її уведена п'ятиденка — 5 робочих днів, один вихідний.
1934 — Раднарком УРСР ухвалив постанову про заборону знищення лісу в 50-кілометровій зоні навколо Києва.
1955 — Вийшло перше видання Книги рекордів Гіннеса.
1959 — У СРСР прийнята постанова про нагородження випускників шкіл медалями.
1977 — на Чорнобильській АЕС запустили в дію 1-й енергоблок.
27 серпня народились:
1902 — Юрій Яновський, український письменник. Автор роману «Вершники».
1856 — Іван Франко, український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський та політичний діяч. Автор збірок поезій «З вершин і низин», «Зів'яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», поеми «Мойсей», роману «Борислав сміється», повісті «Захар Беркут», драми «Украдене щастя», дитячих творів «Коли ще звірі говорили», «Лис Микита», «Абу-Касимові капці» та ін.
Чи знаєте ви, що:
Жодна жінка, яка мала стосунки з Франком, не була щасливою. Перше кохання поета, з якою він так і не зміг побратися, Ольга Рошкевич не любила свого чоловіка і вважала себе дуже нещасливою. Вона рано овдовіла. Доживаючи віку у родині сестри Михайлини, зачинилася від світу — ні до кого не ходила, не хотіла нікого у себе приймати, а тільки сиділа і перечитувала листи Франка, що їх просила рідних покласти, коли помре, їй у домовину.
Інші жінки подекуди мали ще трагічнішу долю. Вони втрачали розум, хворіли невиліковними хворобами і рано помирали, або залишалися на все життя самотніми. І все ж найбільше дісталося дружині поета Ользі Хоружинській. Вона народилася у шляхетній не бідній родини. За плечима було навчання в Інституті шляхетних дівчат, студіювання на Вищих жіночих курсах. Зрозуміло, що її рідні не хотіли приймати «задріпаного Франка, якого у Галичині всіляко ігнорують, не пускають у сфери, в яких вона звикла жити. Бідака, який бореться з життям направо і наліво». Однак Ольга вирішила, що вона — саме та, хто врятує Франка від дурного і жорстокого світу...
І після заміжжя залишилася майже самотньою. Навіть ті, хто вважався друзями поета, мали щодо Ольги упередження і докоряли їй, що вона робить щось не так. Вона ж просто намагалася вижити, борсаючись у жахливій бідності. А тут ще й безкінечне шепотіння за спиною. І вона не витримала. Почалися психічні розлади. А після того, як камінь, кинутий у Франка, потрапив у голову сина Андрія і вбив його — Ольга перестала розуміти цей світ. На похороні чоловіка вона не була. Вийшла з лікарні тільки у 1919 році і померла самотньою — попри те, що мала дітей.
Цікавий факт. Чимало з наближених до Івана Франка жінок, читаючи його поезію, уявляли його як Аполлона і обов’язково як брюнета з голубими очима. А коли бачили вперше, то дуже розчаровувалися. І лише з часом прив’язувалися до нього надовго.