«Мін і бетону нашій державі точно вистачить» - Орестократія

Ставка Верховного головнокомандувача обговорювала посилення фортифікацій у регіонах, – що це означає

Агресія Росії проти України виходить на черговий етап. Його можна назвати по різному, — війною на виснаження, обороною і т.д., – суть від цього не зміниться.

«Сьогодні ми входимо в нову фазу протистояння, яке полягає насамперед у завданні максимальної шкоди противнику, виснаженні його ресурсу – з максимальним збереженням наших сил та засобів. Тобто те, про що так довго і багато говорили – про війну на виснаження. Саме це зараз і починається», - пише у своєму блозі військовий експерт Олександр Коваленко. 

У 2023 р. росіяни повністю змінили свою стратегію. Причому ґрунтується вона на домінуванні людського ресурсу та на неоскаржуваному завданні "Ні кроку назад!".

Але головне те, що у 2023 році Росія кардинально змінила свій підхід до ведення бойових дій, і ми також маємо його переглянути. Особливо з урахуванням того, що ми обмежені у можливостях технічного плану через неквапливість та відверту неповороткість наших партнерів, - Коваленко.

«Я б не сказав, що ситуація в глухому куті, тому що це війна. Тут бувають не тільки перемоги, тут інколи бувають і поразки. Вважаю, що сьогодні нагальним питанням вже є перехід до оборони. Стратегічно активної оборони, яка б передбачала завдання контрударів. А за умов успіху на окремих напрямках – контратак на рівні відповідних підрозділів», - Віктор Муженко, ексголовком ЗСУ.

А тепер що ми бачимо? Буквально через рік-півтора як змінилася ситуація? Основна маса зразків бронетанкових військ – так і залишилась техніка ще радянського виробництва. Але ми побачили й новітні системи РЕБ, дуже потужні. Ми побачили й відповідні потужні ракетні системи дальньої дії. Ми побачили ще низку нових зразків і нових можливостей. І це все помінялось буквально за ці півтора року. Питання сьогодні стоїть так: наскільки ми можемо адекватно відреагувати на такі зміни на фронті, - Муженко.

Ексголовком переконаний, що ми можемо розгромити московитів на українській землі: "Питання в тому – яким чином ми будемо реалізовувати всі свої замисли. Якщо ми будемо знову ходити в лобові атаки, то, я думаю, будуть проблеми":

"Я бачу подальші наші дії такими - це стратегічна оборона, побудова глибоко ешелонованої, обладнаної в фортифікаційному плані оборони, відповідних рубежів, позицій і таке інше. І чомусь ми тільки зараз про це заговорили.

Ми всі очікували, що вдало проведемо цей контрнаступ в цьому році й вийдемо на державні кордони України 1991 року. Ну, мабуть, це була така помилка".

Етап «стратегічної оборони» зовсім не означає, що ЗСУ не можуть/не будуть наступати, наприклад, на тому Лівобережжі Херсонщини. Але за умов відсутності переваги над ворогом у боєприпасах та в технологіях, при неспроможності контролювати небо, фаза оборони, як пише Коваленко, це фаза раціоналізму і витримки: ослаблення та виснаження супротивника до етапу, коли у нас буде достатньо сил, щоб завдати нищівного удару, і не одного.