Для себе виробила певний алгоритм споживання інформації по війні.
1. Дивлюся карту бойових дій. Повзуть по кілька метрів на Донбасі, але стоять більше ніж півроку біля Синьківки (під Куп'янськом, на Харківщині). Значить, не можуть. Хочуть, але не можуть отримати більше. Факт? Факт. Карта бойових дій це доводить найкраще.
2. Занадто часто почали писати та кричати про переговори. Ось і Китай підтягнувся. Значить, їм, росіянам, це більше потрібно. Нащо? - Бо не можуть розтягнути "задоволення" воювати на довше. Значить, проблеми на фронті. У них. Не у нас. Хоча у нас теж їх багато - але про переговори заговорили ВОНИ.
3. Всілякі Politico, як іноземні медіа, теж можуть публікувати версії, думки, замовлені статті, які не збігаються з офіційною позицією їх, іноземних, редакторів, політиків, високопосадовців. На Цензорі та Обозревателі теж є колонка блогів, де викладена купа інформації, яка так і позначається: думка редакторів може не збігатися з думкою автора. В усіх медіа світу таке є. А ми реагуємо на всяку маячню: "як повідомили неназвані джерела... ", "за думкою представників... військових... політиків..." - без прізвищ, без прямих цитат, які можна перевірити.
Так пишуться вкиди. Навіть іноземними ЗМІ.
4. Всілякі прориви фронту, оточення Харкова, - з цієї ж опери. Див. перший пункт.
5. Авторитетів багато і мало водночас. Бо хтось крутий в соціальних питаннях, хтось - в суто технічних. Але наразі всі наші ЗМІ тащать в ефіри людей, у яких є думки, припущення - але немає бачення всієї шахової дошки. І у мене її немає. Але я чітко розумію, що й у більшості "експертів" теж. Хтось бачить картинку з дивану, хтось з кабінету, хтось з одного окопу, хтось з однієї ділянки фронту - але мало хто бачить весь фронт плюс ті всі фактори, які на нього впливають. Мабуть, це був Залужний, а тепер Сирський. І точно не Зеленський (бо для цього потрібен фах та аналітичний склад розуму).
6. А тому покладатися, принаймні я, вирішила на факти, факти й ще раз факти.
Бо це річ вперта.
