...але й більшої частини суб'єктності держави українців
Це якби 2 феномени, не повʼязаних між собою, але які можуть зійтися в одній точці.
Трамп і Путін обовʼязково переможуть.
1️⃣ Перша – тотальна політтехнологія, яка тривало тримає, без перебільшення, весь світ в стані глибокої напруженості й страху.
2️⃣ Друга – найважливіша частина ідеології стратегії російської війни: «Ядерна держава війну не може програти, а отже, Україна потерпить воєнну поразку». Важку, із втратою суверенності й територіальної цілісності. Більшої або меншої. Меншої, якщо визнає перемогу Росії. Тобто, капітулює.
Це легітимізує агресію Путіна і звільнить Кремль від будь-якої відповідальності. Про останнє намагаються не думати та не згадувати «голуби миру» і племена корисних ідіотів.
Трамп вважає, що Байден не справився з війною в Україні. Воєнна допомога США не призвела до відмови Кремля від продовження війни. В цьому і полягає розрахунок Путіна, що Трамп не наважиться різко посилювати постачання зброї ЗСУ, через одночасне зростання ризику ядерної війни.
Тобто, Трамп, попри всі метафори й емоційні репризи, готовий прийняти путінську ідеологему війни з погляду російського правителя. Інакше вічна війна.
Росія, як показують останні події, буде безкінечно експортувати хаос з метою зламати світ. Іншим способом вийти з глибокої пастки, в яку завів її Путін, вона не може.
Кремль також розраховує, що Трамп є антиподом Байдена. І ні за яких умов не буде продовжувати його зовнішньополітичну лінію.
Іншими словами, для припинення війни Росії потрібно посилити весь можливий тиск на неї й жорстку ізоляцію, застосувавши стратегію Рузвельта-Черчилля проти Гітлера.
В цьому напрямку і рухався, несміливо, крок вперед і півкроку назад, президент Джо Байден. Путін наївно і досить ризиковано може вважати, що Дональд Трамп готовий йому поступитися, ставши, по суті, співучасником його не провокованої агресії та зламу світопорядку.
Таким чином, американські вибори президента є ключем для збереження української державності й нації. На жаль, за 2,5 роки війни президенту Зеленському і його команді так і не вдалося створити національну стратегію оборони з опорою на власні ресурси та здатність ефективно воювати з Росією в умовах змін зовнішньополітичних позицій у союзників.
Перемагає не зброя, а стратегія. Проте йому вдалося розбудити Європу, яка все більше занурюється в україно-російську війну. Все глибше втягуючи у цей процес НАТО, що дозволяє Україні не тільки розраховувати на фінансово-економічні й воєнні ресурси ЄС, але й швидко вмонтовуватися в європейську систему безпеки, перетворюючись на її ключовий фактор.
Але європейський континент тримається на американській воєнній силі, альтернативі якій немає.
Через це обрання американцями 5 листопада Камали Гарріс або Дональда Трампа стають доленосними для українців.
Як пише журнал Time у великій статті, команда Зеленського зробила ставку на перемогу Трампа. Протягом кількох місяців вони шукали відповіді на його другий термін.
Висновки сумні: Трамп уріже допомогу і спробує підштовхнути Київ до невигідного миру з Москвою. Є слабка надія, що Дональд Трамп врешті зрозуміє неможливість домовитись з Путіним і якось зробить ставку на перемогу України.
При тому, що Трамп ніяк не реагує на проект Андрія Єрмака про якесь замирення з Росією на другому глобальному саміті миру. Десь там на периферіях Глобального Півдня або в арабських монархіях.
Хоч цей проект цілком міг влаштуватися під перемогу Дональда Трампа.
По-перше, жодних зрозумілих або й прогностичних оцінок, якою буде зовнішня політика Трампа, зробити неможливо. В нього немає зрозумілого і мотивованого плану на майбутнє, що розвʼязує йому руки й дає йому максимальний маневр. З іншого боку, повну непередбачуваність, несподіванки та ігнорування класичної дипломатії. На це одночасно розраховують і в Москві, і в Києві.
Друге. В такій ситуації важливу роль буде відігравати найближче оточення радників, які зможуть переконувати його в тих чи інших рішеннях. З ними у Трампа в минулому не заладилося. Значна їх кількість, які були найближчими, стали гострими критиками.
Так, Джон Болтон, який працював з двома Бушами й виконував роль радника з нацбезпеки у Трампа, у своїх мемуарах описав Трампа, як непередбачуваного, без жодного розуміння системи міжнародної безпеки, який був готовий у 2018 році припинити членство в НАТО.
Нинішні прихильники Трампа оцінюють його протилежно. Розвідниця Ребекка Коффлер доказує, що Трамп дав команду на проведення наступальних кібероперацій проти Росії, на що не наважувався Обама. Він ініціював розробку ракети з ядерним зарядом малої потужності у відповідь на ядерну стратегію Путіна.
З його згоди американські військові в Сирії знищили кілька сотень найманців «Вагнера». Ну і вишенька на торті, Трамп надав Україні 37 пускових блоків і 210 вистрілів протитанкових ракет Javelin. І поставки продовжувались.
У дебатах з Байденом він, продовжуючи покласти швидко кінець цій війні після приходу в Білий дім, назвав мирний план Путіна про анексію значної частини України неприйнятною. Одночасно він говорить про можливість угоди з Путіним, називаючи його навіть другом.
Невідомо також, на відміну від Байдена, чи він готовий захищати суверенітет України. Зі зламаним на ній зубом. Через спробу притримати виділення пакета воєнної допомоги, вимагаючи від Зеленського розслідування по Хантеру Байдену, він пройшов через імпічмент.
Але він немає шансів піти на поступки Кремлю, оскільки це стане приводом для більш масштабного розслідування й імпічменту. Поки що така ситуація виглядає схожою на патову. Роль радників в ній стає чи не найважливішою.
Здається, Банкова не знає, як працювати з ними, зробивши ставку на конкретних людей.
Найскоріше, позиція віцепрезидента Венса з чіткою антиукраїнською риторикою не буде особливо цікавити Трампа, як президента. Випадковий партнер. Молодий, недосвідчений, надто полярний для зваженої політики, різко консервативний для створення компромісів.
