Російський диктатор у найкритичніші моменти свого правління «підвисає», наче страус, ховаючи свою відповідальність за кремлівськими стінами. У такі моменти найближче оточення намагається перезавантажити його, зокрема й за допомогою Z-пропаганди.
Наступ ЗСУ на Курськ породив один із таких епізодів, що підтверджують численні публікації в західних медіа. Ось дві найсвіжіші. The Times: «Путін примхливий і дає осічки - і його режим починає хвилюватися», WP: «Реакція Кремля на вторгнення в Курськ показує, як Путін застигає під час кризи». Психіатричний діагноз «величному лідерові сучасності» в них приблизно однаковий.
У будь-якій критичній ситуації путін реагує мляво, і йому потрібно чимало часу, аби зібратися і вичавити будь-який коментар. Так було і в момент провалу київської кампанії, і після повстання «вагнерів» Прігожина, і теракту в концертному залі «Крокус Сіті Холл».
Користуючись безпорадністю диктатора, найближче оточення відверто його дурить, аби тримати в теплій ванні. Ось лише приклад з наступу ЗСУ на Суджу: начальник ГШ РФ Валерій Герасимов і командир спецпідрозділу «Ахмат» у Курському регіоні Апті Алаудінов неодноразово заявляли, що просування українців було зупинено.
Якась частина оточення кремлівського диктатора намагається підлити крижаної води у теплу президентську ванну. Раніше це робив «кухар-вагнерівець» Прігожин, зараз його «православний» олігарх Малофєєв, який віджав прігожинську мережу націоналістичних Z-блогерів та воєнкорів. Зараз вони щедро накидають "на вентилятор":
Одні твердять що «Ахмат банально домовився із ЗСУ...»;
Інші вимагають розстріляти винних за провал оборони району, натякаючи на Герасимова.
“Два майори” вважають, що "старі пердуни в генеральських кріслах часто судять про результати заходів за фейковими репортажами"
Подекуди Z-блогери вкупі з російськими воєнкорами «розпоясалися» настільки, що відверто «погнали» на путіна: говорять про його кволість та натякають на неминучу відставку.
Інформаційна Z-терапія, безумовно, підриває авторитет бункерного, але — НАРАЗІ — не несе загрози його владі. Це лише одна з передумов внутрішньої колотнечі чи "смути", як полюбляють говорити самі рашисти. Водночас для нас це красивий сигнал, що путін не завжди такий борзий та цілеспрямований, як його намагаються показати пропагандони: він переповнений глюків, які вже добряче насолили навіть частині найближчого оточення російського диктатора.