"Про окопи та генералів" - Олександр Карпюк

"Про окопи та генералів" - Олександр Карпюк

Нажаль це так не працює. Не можна засунути в окоп людину, яка має абсолютну владу над оточуючими, та яка добровільно там посидить, з нуля вивче все, чим оперує ротний, та поїде це впроваджувати.

Не впровадить.

Впровадити те, що потрібне на полі бою, може генерал який чує ротного, та працює над його потребами.

Тому треба або ротних підвищувати до посад, на яких вони мають вплив на систему, або організовувати систему, яка чує потреби взводних/ротних/комбатів.

А генерал в окопі- то показуха, яка організовується за рахунок зайоба бійців, та безпосереднього командира, який відповідає за сектор. Від того що весь підрозділ буде не воювати тепер, а захищати генерала на позиції, в нього більше розуміння про війну не зʼявиться.

Генерал- це більше логіст/менеджер війни. Чия задача- координувати ланцюжки згідно існуючої системи.

Від того як в нього побудована ця координація, наскільки він ефективно реагує на низові потреби- і вказує на його ефективність.

Генерал може взаємодіяти тіільки в рамках існуючої армійської системи.

Чи буде ротний якого перевели в генерали успішний в цьому? Ніт. Це все роки роботи в штабах. Це теж треба вміти.

Чи зробить сидіння в окопі з генерала кращого "логіста війни"? Ніт.

Тому треба розвивати систему, яка реагує на поле бою вчасно, розробляти критерії ефективності для командного складу, визначати слабкі місця та стратегії їх вирішення, і виявляти людей які з цим не справляються. Це складно.

І проблемно, це нешвидко, бо якщо визнати що в нас тут пройоб і потрібні реформи- то значить хтось до цього з цим не справився, і це відповідальність до попередника, який звісно по звітам був ващє орел, і все робив правильно. А система таким "виявленням" чинить супротив завжди. Але треба визнавати помилки та їх виправляти. Системно.

А простими рішеннями нажаль ми ії не вирішимо.