Сі с бажає розвивати внутрішній китайський ринок тому, що попереду торгівельні війни. Може буде торгівельна війна з Трампом, а може і торгівельні війни з ЄС. Попереду також можлива операція проти Тайваню, а значить будуть санкції і відповідно проблеми з експортом.
Щоб там не було, всім зрозуміло, що в більшості орієнтована на експорт економіка Китаю може гигнути. Тому відповідно, треба нарощувати внутрішній ринок, який повинен перетравити все, що не вдається експортувати.
План зрозумілий, а от як його виконати не дуже зрозуміло.
У Китаю є певні думки. Так наприклад після кризи 2008 року, за допомогою внутрішньої стимуляції КПК вдалося пожвавити внутрішній ринок. І тому економіка пережила кризу більш менш вдало. Але тоді більшість всього витягнула недвіга – забудова плюс зростання населення допомогли. Плюс кредитне навантаження на той момент було відносно невеликим. Зараз забудовників загнали у глухий кут, а населення почало скорочуватися. А кредитне навантаження з 2008 виросло в багато разів. Тим більше, що до цього року Пекін фактично забороняв брати в борг провінціям у яких є проблеми з кредитним навантаженням.
Фактично Китаю знову потрібен НЕП. Всі проблеми від появи заможного середнього класу комуністам доведеться вирішувати потім. На це вже всім здається пофіг. Тут би економіку врятувати.
Китай готовий це робити за рахунок центрального бюджету. Будуть підвищені пенсії, субсидії по медичній страховці, виплати за народження дітей, будуть вводитися субсидії або пільгові кредити на купівлю китайських товарів(обмін старих авто, побутової техніки). Регіонам дозволять перекредитуватися за рахунок центрального бюджету з метою знизити вартість обслуговування боргів.
В принципі всі міри які запланував чи вже проводить Китай є робочими. Але вони б були робочими у випадку суто ринкової економіки в розвинених демократіях. Китай без сумніви розвинутий, а от з демократією є певні проблеми. Тому є питання чи в китайській системі все це запрацює на сто відсотків. Може запрацює, а може і ні.
Умовно кажучі світові та американські фінансисти довіряють ФРС, і у випадку чого всі впевнені, що політика ФРС буде зрощумілою та передбачуваною. Ну більш менш. Тому коли ФРС щось каже – їм вірять. А в Китаї ніякої незалежної монетарної політики нема. І регуляторної також нема.
Для прикладу Китай сформував перелік «білого бізнесу» у сфері забудови. І сказав банкам, що їх проекти модна кредитувати. Але банки не довіряють КПК і не дуже бажають кредитувати навіть білих, бо сьогодні вони білі, завтра чорні, та і загалом хз що там політики вирішать в майбутньому. А кредит буде висіти на банку. Населення також не дуже бажає витрачати більше, бо незрозуміло що буде.
Тому всі міри з стимуляції споживання мають дуже невеликий та нетривалий ефект. Ну принаймні так здається на даний момент. А от підвищення дефіциту центрального бюджету вже є. Відповідно є і підвищення боргового навантаження на Китай. Це може і не бути проблемою. А може і стати проблемою.
Китай вже анонсував міри, які можна трактувати як плани про послаблення юаню. Це також призведе до удорожчання імпорту і повинно пожвавити внутрішній ринок. Експортери будуть у виграші, а от працівники експортерів вже не дуже. І відповідно чи станеться підвищення споживання ще питання.
Корочі, якщо хочеш бути як США, то доводиться робити це в борг. Але китайські борги та американські борги то різні речі. Якщо хочеш бути як США то треба забезпечити незалежність монетарної політики від політиків. А компартія на це піти не може. Тут без сумнівів, капіталу владу над капіталом компартія не віддасть. Вони бачили як розвалився совок.
Якщо Китаю вдасться збалансувати економіку за допомогою внутрішнього ринку, то ризик того, що Китай наважиться на дії проти Тайваню зростає. Бо запобіжники перестають працювати, тому що санкції стануть меншою проблемою.
Але і якщо Китаю не вдасться збалансувати економіку ризики нападу на Тайвань також зростають. Бо врятувати компартію, на думку компартії, зможе тільки маленька пабєдоносна. Сємь бєд, адін атвєт.
Веселі, брате, часи настали.
