Прошу всіх подумати…
У період української революції 1917 – 1920 років для боротьби з українством Москва мобілізувала чотири мільйони(!) українців…
Зрозуміти це можна – понад 80% населення, яке ретельно обробляли агітатори, не вміло ні читати, ні писати, – але виправдати ні. Не треба нагадувати, що згодом всі були знищені. Голодом…
У народу мусить бути відчуття самозбереження… Нема. Сьогодні на боці агресора майже половина сліпих і глухих українців… Це наслідки масованої інформаційної атаки ворога, яка є своєрідною артпідготовкою у багатолітній війні проти України.
На жаль, цього не зрозуміла українська еліта, тому не спромоглася зорганізувати контрзаходи...
Недавно на «Новому» каналі Григорій Омельченко розповів про агента Москви Юлію Тимошенко… Там вміють ловити нестійких. Підкинули наживку (100 тисяч доларів), і рибка спіймалась.
Ця авантюристка збиралась віддати Москві всю Україну, нанесла державі втрат десь на 100 мільярдів доларів, а приблизно пів України її підтримувало.
І зараз активно підтримують тих, хто прагне знищити Україну. Тих, з небагатьох, хто намагався повернути Україні гідність, заклювали українці. Клюють і досі… Зрозуміло, з подачі ворога.
Трагедія нації у тому, що її провідна верства живе у російсько-радянській культурі. І не просто живе – агресивно захищає її, витісняючи з культурного поля держави як національні, так і світові найвидатніші літературні та мистецькі здобутки...
Треба наголосити, що в цьому тандемі переважає саме радянська складова – у цих людей розмита суб’єктність, власне Я не має самовираження і ототожнює себе з абстрактним громадянином світу. А російська культура служить для них беззмістовним – вони її не знають – маркером.
Ширмою для використання, коли хочеться похвастатись.
Правда, харчуються вони на українському культурному полі. І, треба сказати, добре харчуються.
Гірше інше. Для молоді пропагується ерзац. Беззмістовне наповнення шумових, світлових, балаганних елементів, загнаних у ритми. А слову, у кращому випадку, надаються всього лиш декоративні функції.
Ще гірше – все це є не лише складовою державної політики сучасної (2020 р.) влади, а дієвим механізмом у війні проти України…
Чи протистоїть Україна інформаційній інвазії ворога? Ні.
Влада не хоче цього бачити, для еліти це не підйомне – вона просто ледача, – а загалу байдуже.
Протистоять окремі свідомі громадяни, деякі суспільні групи, творчі та інші особистості. І хоча їхні голоси намагаються заглушити, саме вони створять систему, яка зуміє придушити ворожі інформаційні атаки і змусить націю зрозуміти, що зневага до самозбереження є пагубним, і доки існує ворог, нація мусить вміти захищати кожну мить свого існування, кожен сантиметр своєї території, кожне слово своєї мови.
А коли вже ворога не стане – а так буде! – нація мусить творити з себе сильний фактор у системі світового економічного і культурного простору, щоб вписатися в коло розвинених народів, як вільна серед вільних, як рівна серед рівних.
