Коли ми літали там, всім було відомо що слабке місце тут до Суджі - логістика. Бо ти летиш по суті по єдиній дорозі, а навколо овраги та холми з лісами, і як там робити дублюючі шляхи ІМРами- хер його зна. Кожен виліт через Суджу ми обговорювали це.
Було питання часу поки ВС РФ не візьмуть ії під контроль дронами. До цього по цій дорозі постійно били ракетами, полювали "ланцетами", тобто росіяни з самого початку дотримувались плану, паралельно зі штурмами били по логістиці та звуживали кільце, але всі розуміли що найбільша щільність буде звісно після того як підтягнуть на потрібні відстані екіпажі fpv.
Ну так і сталося.
Хлопці що витримали це, тітани. Якби не Північна Корея що розміняла на цьому полі бою тисячи посіпак- втримались би ще.
Весь цей час на кордоні та за кордоном наші війська будували потужні фортифікації, щоб захистити після відходу Суми. Часу на побудову дали вдосталь. Так шо після виходу ЗСУ з Курщини прорив ВС РФ не вважаю реальним. Але нажаль Курщина не стала розмінною картою в перемовинах. Це треба визнати.
