Продовжуємо...
про "уроки" для України війни між Ізраїлем та Іраном.
"Урок" другий
який стосується процесу "військового будівництва" (оборонної політики) держави...
В першому "уроці" ми вже з'ясували, що у сучасній війні, застосування будь-яких її засобів, які пов'язані із протиборством у повітряному просторі, варто віднести до одного з вирішальних чинників загальної стратегії ведення війни. Тобто, до НЕЯДЕРНОГО стратегічного озброєння.
Який, в свою чергу, у разі вдалої та грамотної реалізації відповідних теорії та практик цього застосування, може стати одним з підмурків загальної перемоги у війні, принаймні регіонального масштабу...
Звісно, що це є виключно "загальним" висновком, так би мовити, констатацією сучасної тенденції всього процесу розвитку положень військової справи у світі останнім часом. Адже, цілком зрозуміло, що вибір стратегії ведення кожної конкретної війни, у кожному конкретному випадку, визначається не тільки нею, а й ще багатьма іншими факторами. Починаючи з оцінки розміров військово-промислового потенціалу, як власного, так й противника, й закінчуючи наявністю\відсутністю потужних, готових допомогати тобі союзників...
Але, з точки зору нашого першого "уроку", щодо результату нинішньої 12-и денної війни між Ізраїлем та Іраном, безумовно, має сенс оцінити ступень розвитку повітряних засобів ведення війни, їх роль та місце в загальній оборонній політиці обох цих державах й порівняти з тим, що було й що є в Україні у цій царині.
- Ізраїль
По суті, військово-політичне керівництво цієї держави визначаючи основні параметри та крітерії власної оборонної політики, свого часу, дійшло до висновку, що засоби ведення війни у повітряному просторі повинні стати одним з наріжних каменів всієї системи національної оборони та безпеки.
Й цей висновок базувався не на порожньому місці. Уся нетривала, але вкрай багата військова історія цієї держави ну дуже наочно свідчила - повітряна складова у сучасних та МАЙБУТНІХ війнах Ізраїлю буде вирішально.
В умовах, коли тебе оточують явні "недрузі", що ресурсно та кількісно переважають тебе у військовому відношенні, потрібен був засіб, який би був здатний хоча б трохи "зрівняти шанси". Тому, військово-політичне керівництво Ізраїлю задовго до появи мейнстріму "повітряно-наземної операції" в теорії військового мистецтва інших країн, дійшло до висновку, що добитися цього можна двома шляхами - власною ядерною зброєю, або власною НЕЯДЕРНОЮ зброєю, але здатною впливати на ситуацію у СТРАТЕГІЧНОМУ масштабі.
Ось на роль останього й був цілком свідомо обраний повітряний компонент національних збройних сил. В першу чергу, через його здатність здійснувати "проєктування сили" на максимальні відстані. Хоча, звісно, "центр у Дімоні", також з'явився невипадково й якраз у рамках цього оборонного оцінювання.
У цьому сенсі, я зараз не буду згадувати перебіг числених арабо-ізраїльских війн, інших успішних окремих операцій ізраїльских ВПС, а також широко відомі кроки ізраїльского військового та військово-політичного керівництва, щодо розбудови своїх ВПС, ППО та ПРО...
Зупинюсь лише на тому, що у них вийшло в кінцевому рахунку... й з чим Ізраїль підійшов до моменту необхдності вирішити, мабуть, одне з найскладніших у своій військовій історії СТРАТЕГІЧНИХ завдань - припинити (ну або суттєво ускладнити) подальшу реалізацію ядерної та ракетної програм в Ірані.
Тож, на сьогоднішній день цей різновид стратегічних НЕЯДЕРНИХ сил Ізраїлю (дослівно "Зроа ха-Авир ве-ха-Халаль", або "Повітряно-Космічні Сили") мають дуже гнучку й високоефективну структуру, в тому числі у ланці управління (причому, як адміністративного, так й оперативного) й включають у свій склад, я би сказав декілька стратегічних контурів - власне, авіацію (яка має у своєму складі 4 роди військ), систему протиповітряної й протиракетної оборони (ППО-ПРО), яка має здатність ОРБІТАЛЬНОГО ВПЛИВУ й окрему систему контролю повітряного простору.
Все це "зв'язано" у ЄДИНУ систему із високим рівнем автоматизації процесів управління, включно із бойовим. Причому, що характерно, озброєння та військова техніка (ОВТ) ПКС Ізраїлю, уся їх структура, бойова та оперативна підготовки напряму відбивають сенс та зміст тих СТРАТЕГІЧНИХ завдань, які ставить перед ними військово-політичне керівництво держави.
Наприклад, Ізраїлю вдалося побудувати дійсно унікальну ЕШЕЛОНОВАНУ й АВТОМАТИЗОВАНУ високоефективну систему ППО-ПРО, здатну боротися не тільки з повним спектром сучасних засобів повітряного нападу (ЗПН), які мають на озброєнні оточуючи його інші держави регіону, а й с ПЕРСПЕКТИВНИМИ, тобто тими, які тільки МОЖУТЬ потрапити до їх рук.
Окремі показники нинішньої 12-и денної війни з Іраном, який мав на момент її початку, мабуть, найбільший потенціал ЗПН у регіоні, окрім Ізраїлю, включаючи значний запас балістичних ракет різного типу та дальності, говорять самі за себе...
За 12 діб, Іран випустив по Ізраїлю майже 550 ракет різного типу та потужності (це всіх типів, тобто, включно із балістичними та крилатими), а також близько 1100 ударних БПЛА. В результаті, спромігся вбити 29 людей (включно із одним військовослужбовцем, що перебував у відпустці), незначним чином пошкодити нафтопереробний завод та частково пошкодити локальну електромережу (все було відновлено за 2 доби). Окрім того, Ірану вдалося зруйнувати цілий ряд будівль в окремих кварталах в декількох ізраїльских містах..
Тобто система ППО-ПРО Ізраїлю спрацювала із достатньо високим коефіцієнтом корисної дії, допустивши "прорив" лише окремих іранських ракет із більше як півтисячі запущених та більше як тисячі застосованих ударних БПЛА.
На данний момент... система ППО-ПРО Ізраїлю складається з:
- ЗРК протиракетної спеціалізації тиу Хец-2\3 (до 36-и ПУ)
- ЗРК МІМ-104 "Петріот" типу РАС- 2/GEM/3+ Яхалом (до 27-и ПУ)
- ЗРК "Праща Давида" (по одним відомостям до 18-и ПУ, по іншим - до 26-и ПУ)
- ЗРС "Залізний купол" (система боротьби із балістичними цілями малої дальностя, приблизно - до 50-и ПУ)
- ЗРГК "Махбет" (такий собі аналог російського "Панциря-С1", чисельність не встановлена)
- самохідні та причепні автоматичні 20-мм зенітні гарамати типу М167 "Вулкан" (чисельність не встановлена)
Однак, Ізраїль у складі своїх "Повітряно-Космічних Сил" має не тільки суто оборонний компонент, а й ударний, або, я би сказав - універсальний, здатний рішати, як оборонні, так й наступальні завдання. Так, я маю на увазі - авіацію (як пілотовану, так й безпілотну), яка також залучається до виконання завдань у системі ППО країни. Вона поділяється на ударну (або тактичну, літаки та БПЛА), власне, авіацію ППО (винищувальну), розвідувальну (літаки та БПЛА ДРЛВ та У, радіотехнічної та радіоелектронної розвідки) й транспортну (допоміжну). Має цілу систему достатньо зручної дислокації (переважно із захищенними укриттями для авіатехніки) й дуже збалансовану структуру озброєння та оснащення, зокрема:
Винищувальна авіація
- Lockheed Martin F-35 Lightning II (багатофункціональний малопомітний бойовий літак 5-го покоління, за одними даними Ізраїль має до 32-х таких машин, за іншими - 17)
- McDonnell Douglas F-15 Eagle, модифікацій - А/В/С/D (винищувач завоювання переваги у повітряному просторі, за одними даними Ізраїль має до 58-и таких машин, за іншими - до 86-и одиниць, наскільки я зрозумів, різниця обумовлюється включенням в окремих довідниках до цієї кількості ударних "Страйків")
- McDonnell Douglas F-15E Strike Eagle (ударний літак, пристосований для ураження наземних цілей достатньо широким спектром високоточних авіаційних боєприпасів, всього Ізраїль має десь 22-24 таких літака)
- General Dynamics F-16 Fighting Falcon, модифікацій А/В/С/D/І (найбільш масовий бойвий літак Ізраїльских ВПС, за одними даними їх десь під 195-197 машин всіх модифікацій, за іншими - 248 одиниць).
Розвідувальна авіація, включно із літаками ДРЛВ
- Gulfstream G500/G550 (6 машин, 3 у варіанті ДРЛВ G550 та 3 у варіанті літака РТР G-500)
- Boeing 707—320 ( як мінімум, 3 машини - 2 у варіанті B-707 "Фалкон", літака ДРЛВ й 1 у варіанті EC-707, літака РТР, за іншими даними у Ізраїля на озброєнні перебуває зразу 6 таких машин)
Дуже важливим елементом у ВПС Ізраїля, особливо стосовно їх здатності вирішувати бойові завдання на значній відстані від власних авіабаз, або суттєво подовжувати перебування бойової авіації у повітрі, відіграють літаки-заправники (авіатанкери)...
- KC-130H «Карнаф» (літак на базі славновідомого американського Lockheed C-130 Hercules, Ізраїль має, як мінімум, 4 таких літака)
- KC-707 «Сакнай» (авіатанкер, обладнаний на базі літака Boeing 707—320, від 6-и до 8-и одиниць)
Цієї кількості авіатанкерів ізраїльтянам цілком вистачило, щоб забезпечити не тільки достатню щільність нанесення авіаударів по цілям на території Ірану, а й майже безперервне чергування своїх бойових та розвідувальних літаків у визначених зонах повітряного простору в районі виконання бойових завдань.
Також на озброєнні ВПС Ізраїлю перебуває 12 типів БПЛА значної кількості (важких\дальніх, середніх, тактичних, як ударних, так й розвідувальних, або універсальних).
За різними оцінками, кількість ізраїльских БПЛА стратегчного та оперативного рівнів, здатних наносити ураження, в тому числі високоточними боєприпасами, причому не у режимі одноразового "камікадзе", а в режимі беспілотного літака, що повертається на базу, при цьому здатного вести успішну РЕБ із засобами ППО противника, складає від 150-и до 220-и одиниць.
І це, НЕ результат "приватно-громадської ініціативи", що виникла на потребу часу в ході війни, як у нас, а результат цілеспрямованних й багаторічних зусиль військового та військово-політичного керівництва цієї країни (від відповідних НДКР, до серійного виробництва).
Вертольотів у Ізраїля також, чимало...
Всього у ВПС країни використовується від 145-и до 160-и одиниць вертольотів 8-и типів, є данні, що їх, навіть, більше 210-и одиниць (від морських патрульних, до бойових\вогневої підтримки та легких, навчальних).
Загалом, з них бойових\вогневої підтримки, типу McDonnell Douglas AH-64 Apache - десь 43-48 одиниць.
Вся ця "красота" використовує не меньше 18-и типів ракет класу "повітря - поверхня" й КЕРОВАНИХ ВИСОКОТОЧНИХ авіабомб із самими різними ТТХ, як власного ізраїльского вироництва, так й американських. Це дозволяє військовому командуванню Ізраїлю, зокрема його ПКС, при плануванні та проведенні УДАРНИХ (тобто, наступальних) повітряних операцій дуже варіативно та різноманітно "юзати" свою бойову авіацію, в залежності від конкретних умов її застосування та цілей які перед нею ставляться.
Думаю, зовсім недаремно "Повітряно-Космічні Сили" (ВПС) Ізраїля, на сьогоднішній день вважаються сильнішими у регіоні й одними з найефективніших у світі. Причому, не дивлячись на той факт, що чисельно вони не виглядають вже такими "роздавляючими", як наприклад "вкс ри-фи", або китайські ВПС.
Я би назвав їх "продуманими", результатом дуже вдумливої адаптації та побудови, саме під реальні, а не уявні завдання.
Звісно, Ізраїльскі ПКС створювались и будувались у нинішньому їх вигляді не один, й навіть не три роки, як це доводиться робити Україні. Але, у цьому сенсі вражає чітка продуманність побудови цього "інструменту".
Тому другий "урок" для нас (в сенсі, України), щодо "розширення стратегічних можливостей" свого повітряного компоненту системи національної оборони, можливо сформулювати, як необхідність знаходження розумного балансу між троьома факторами, як це зробили в Ізраїлі.
А саме - чітке визначення сучасних та майбутніх задач, в тому числі й особливо, стратегічного рівня (із наголосом на їх реалістичності) й відповідно - визначення ПРІОРИТЕТІВ подальшого розвитку ПС (причому, не у вигляді відірванних від реальних потреб різноманітних "візій", а конкретних УПРАВЛІНСЬКИХ рішень), використання будь-якої нагоди, щодо нарощування бойових можливостей власних Повітряних Сил й знаходження можливості РЕГУЛЯРНОГО ресурсного забезпечення подальшого РОЗВИТКУ Повітряних Сил
Звісно, на даний момент, ми можемо лише збирати списані винищувачі "по Європах" та випрашувати ППО, якого самі НЕ ВИРОБЛЯЄМО. Й як це не дивно, але й цього, нібито, "з гріхом пополам" й великим "напрягом" мало-мало вистачає відбивитася потроху від північно-східної навали "умалишённых". Але, рано чи пізно, нам доведеться докорінним чином поміняти відношення до повітрянної складової нашого війська. Інакше, просто не виживемо (див. урок "перший").
В наступному дописі ("уроку") ми порівнямо наші нинішні та перспективні можливості у повітряному компоненті з аналогічними показниками Ірану й спробуємо зрозуміти, що може бути, якщо в подальшому "піти іранським шляхом"...
(далі буде)
