1. російська влада визнала серйозні проблеми в газовій галузі та була змушена погіршити прогнози щодо видобутку і експорту.
- Згідно з новим документом Мінекономрозвитку рф, постачання трубопровідного газу в далеке зарубіжжя у 2025 році обваляться на понад 10% — до 72 мільярдів кубометрів. Ціни на російський газ для Європи та Туреччини також виявляться нижчими, ніж очікувалося, і продовжать знижуватися щонайменше до 2028 року.
- Особливо показовим стало зменшення прогнозів по експорту ЗПГ: навіть у найкращому випадку до 2028 року він не перевищить 58,4 мільйона тонн, що ставить хрест на амбіційних планах кремля досягти рівня 100 мільйонів тонн до 2030 року.
- Санкції та зриви великих проєктів на кшталт «Арктик ЗПГ-2» фактично зупинили розширення цієї галузі. Єдиним «оптимістичним» пунктом у прогнозі москва називає незначне збільшення експорту нафти, однак і тут очікувані доходи не рятують ситуацію: у 2026 році вони будуть нижчими, ніж передбачалося раніше.
- Замість обіцяної «енергетичної супердержави» росія дедалі більше опиняється в пастці падіння газових доходів, зношеної інфраструктури та невиконаних планів зі ЗПГ, що підриває її довгострокову економічну стійкість.
2. У росії державні фінанси продовжують деградувати: витрати на обслуговування держборгу вже найближчими роками перевищать фінансування освіти та охорони здоров’я.
- За прогнозом Мінфіну рф, у 2026 році частка витрат на виплату відсотків за держборгом складе 8,8% усіх федеральних витрат, обігнавши сукупні видатки на соціально важливі сфери. У 2028 році цей показник зросте до 9,1%.
- Для порівняння: у 2021 році, ще до початку повномасштабної війни проти України, частка обслуговування боргу становила лише 4,4%. У грошовому вимірі витрати на відсотки зростуть до 4,52 трлн рублів у 2028 році, тоді як у 2025 році вони становитимуть 3,18 трлн, а у 2021-му — лише 1,08 трлн.
- Основним чинником такого зростання стала висока ключова ставка Центробанку, яка боляче б’є по російській економіці.
- Замість розвитку освіти чи медицини росія змушена все більші ресурси кидати на погашення боргового ярма, яке стало прямим наслідком війни та міжнародної ізоляції.
3. російський нафтовий гігант «Лукойл» повідомив про зниження видобутку вуглеводнів на 4% у першій половині 2025 року — з 2,3 млн до 2,2 млн барелів нафтового еквівалента на добу.
- Це свідчить про поступове падіння виробничих можливостей однієї з найбільших російських нафтових компаній.
- Як зазначено в операційному звіті, основна причина — обмеження видобутку в рамках угоди ОПЕК+, які фактично змушують компанію зменшувати обсяги.
- Водночас переробка нафти також впала — з 26,4 млн до 26,1 млн тонн, що пов’язано з частими аваріями та ремонтами НПЗ через атаки українських дронів.
- Таким чином, навіть «локомотив» російської нафтової галузі демонструє негативну динаміку, що підкреслює вразливість усього сектора під тиском зовнішніх обмежень і внутрішніх проблем.
4. Імпорт російської нафти до Туреччини у вересні знизився до мінімуму з квітня.
- У червні Туреччина закупила 1,6 млн тонн нафти Urals — найбільший обсяг із травня 2024 року. Проте цього місяця імпорт скоротиться приблизно до 1,2 млн тонн.
- За даними LSEG, Туреччина залишається другим за величиною імпортером російської Urals після Індії. Хоча Анкара не приєдналася до західних санкцій, вона змушена враховувати міжнародні обмеження.
- На початку року нафтопереробна компанія Tupras призупинила закупівлі після того, як ціна Urals перевищила встановлений Заходом «ціновий коридор» у $60 за барель.
- Коли в квітні котирування знову впали нижче цієї позначки, імпорт відновили.
- Ситуація ускладнилася після того, як у липні ЄС та Велика Британія знизили граничну ціну для Urals до $47,60 за барель, що ще більше обмежило можливості російських постачальників.
5. Євросоюз відкрив антидемпінгове розслідування проти російського добрива – карбаміду.
- Приводом стала скарга європейської асоціації виробників добрив Fertilizers Europe, яка звинуватила москву в навмисному заниженні вартості газу для здобуття конкурентних переваг.
- За даними асоціації, російські компанії використовують дешевший метан, що становить близько 17% собівартості виробництва, завдяки чому їхня продукція потрапляє на міжнародні ринки за демпінговими цінами.
- Розслідування охоплює період з липня 2024-го по червень 2025 року, але також включає аналіз довгострокових тенденцій з початку 2022 року.
- Для росії це може обернутися новими обмеженнями на європейському ринку добрив, де її позиції й без того слабшають під тиском санкцій та конкуренції з боку місцевих виробників.
6. Аналітична організація Global Witness викрила схему постачання російського нікелю до США в обхід ембарго, введеного у квітні 2024 року.
- Попри формальну заборону, американський імпорт цього металу з росії з того часу склав близько $130 млн, йдеться у звіті організації.
- Ключовим транзитним майданчиком стала Фінляндія, де дочірнє підприємство «Норнікеля» у місті Хар'явалта обробляє російський нікель і відправляє його до США. Основним покупцем виступає американська компанія TMP Metals Group, яка стала ексклюзивним дистриб’ютором «Норнікеля» після придбання його американської «дочки» у 2023 році.
- Також поставки здійснювала німецька компанія Dachser, яка доправляла нікелеві брикети та катодний нікель до США через Німеччину.
- Ці товари виробляються виключно на фінському заводі «Норнікеля» і активно використовуються в автомобільній та сталеливарній промисловості.
- Логістика побудована на маршруті: порт Дудинка (Красноярський край) — Мурманськ — Мончегорськ — залізницею до Фінляндії. За даними російських вантажоперевізників, із квітня 2024-го до січня 2025-го щомісяця кордон перетинали близько 290 контейнерів з нікелем.
- Хоча США і Велика Британія запровадили ембарго на російський нікель, мідь і алюміній, воно не поширюється на випадки, коли метал «суттєво перероблений» за кордоном.
- Саме цією лазівкою користується «Норнікель», а також європейські посередники. За підрахунками Global Witness, лише країни ЄС з квітня 2024 року імпортували російського нікелю на $1,3 млрд.
- Цей кейс демонструє, як росія продовжує заробляти на експорті стратегічних ресурсів, попри санкції, використовуючи прогалини у західному регулюванні.
