"КПП ДЛЯ МІЛЬЯРДЕРІВ" - Andriy Maslo

Як забрати доходи з собою в могилу

Читав вчора ті сердобольні коментарі деяких зашторених «експертів», які підтримують Гетманцева в необхідності посилення фіскального тиску на вітчизняний бізнес і виведення економіки «з тіні». Знаєте, що таке оксюморон? Це коли латентні комуняки ставлять тобі в приклад Сполучені Штати, аргументуючи, що там податкова система «найдосконаліша у світі», бо «навіть мільярдери платять, як усі». Сміявсь )

Насправді це не зовсім так. Точніше — зовсім не так. «Платити податки — тупо. Але й порушувати закони теж не варто, бо правоохоронці можуть достроково витягнути із зони комфорту» — приблизно так думає більшість заможних людей в світі… У 2021-му журналісти ProPublica отримали масив із мільйонів податкових декларацій найбагатших американців за п’ятнадцять років. І з’ясували, що їхні реальні податкові ставки не просто нижчі за середні — вони мікроскопічні (посилання в коментарі).

Так за 2014–2018 роки 25 найбагатших американців (серед яких Джефф Безос, Ілон Маск, Воррен Баффетт, Майкл Блумберг, Карл Айкан, Джордж Сорос та ін.) збільшили свої статки на $401 мільярд, сплативши всього $13,6 мільярда податків. Тобто лише 3,4% від отриманого доходу‼️ Для порівняння — середньостатистична американська сім’я платить близько 14%, а офіційна верхня ставка — 37%.

Воррен Баффетт не розподіляє дивідендів і за п’ять років сплатив лише 0,1% від приросту власного капіталу. Джордж Сорос не платив три роки підряд, посилаючись на «збитки від інвестицій за попередній період». Майкл Блумберг сплатив 1,3% податків, Безос — 0,98%, Маск — 3,27%. І все абсолютно легально. Вони просто не отримують доходу у звичному розумінні — не продають акції, не виписують собі дивіденди і знахабніли вже до того, що навіть зарплати собі «в конвертах» виплачують )

Так Джеф Безос за керівництво «Амазоном» довгий час формально отримував близько $80 тисяч на рік, Маск взагалі офіційно працює за $0, а Марк Цукерберг, Ларрі Пейдж і Ларрі Еллісон також утримують символічні оклади в $1. Їхні мільярди ростуть на папері, а отже, податкова до них дотягнутись не може. А щоб жити, вони просто беруть кредити під заставу своїх акцій.

«Buy — Borrow — Die» (або «Купи — Позич — Помри»). КПП — універсальна схема для тих, хто зрозумів, що надходження — це не дохід, а застава. Вона настільки геніальна у своїй простоті, що вивела мільярдерів у абсолютно інший вимір податкової реальності. Але давайте по-порядку…

Спочатку купуєш активи (акції, нерухомість і т.п.) вони ростуть в ціні. Щоб не платити податків ти їх не продаєш, а позичаєш під них гроші в банку. Оскільки кредит не оподатковується, то живеш своє найкраще життя, фінансуючи палаци, яхти і «марсіанські місії» чужими грошима. А коли помираєш — держава «обнуляє» твої доходи і спадкоємці отримують активи за поточною ринковою ціною. Весь приріст вартості, накопичений за десятиліття, просто зникає з податкового радару. У США це називають «step-up in basis» (або «життя з чистого аркуша»).

Ця лазівка закладена понад сто років тому — у 1916 році, коли Верховний суд розглядав справу Eisner v. Macomber. Тоді звичайна акціонерка Standard Oil отримала «дивіденди» не грошима, а новими акціями компанії. Податкова наполягала, що це дохід. Вона ж подала до суду, який погодився, що «поки ти не продав і не отримав «реальних» грошей — доходу, а відповідно податку нема». Це рішення стало фундаментом сучасного американського податкового права. І, як виявилось, найефективнішою зброєю проти самого податку )

Конгресмен Корделл Галл («батько прибуткового податку») тоді рвав на собі волосся і обурено кричав: «Якщо залишити все так, як є — промисловці почнуть списувати свої особисті видатки на затрати своїх компаній, щоб зменшити дохід і не платити державі податків». І цей прогноз таки здійснився…

Як кажуть: «Автор книги про користь голодування випустив новий хіт про захоплення від оподаткування» ) Навколо цієї базової ідеї вибудувалась ціла індустрія податкової інженерії — юристи, банкіри й податкові консультанти замість того, щоб допомагати у розробці нових продуктів, почали створювати різні схеми і «структури» — холдинги, трасти, партнерства, фонди, страхові обгортки для скручування податків.

У нерухомості — це «swap till you drop» — коли об’єкти обмінюють замість продавати, відкладаючи податок до нескінченності. У фінансах — «carried interest», коли менеджери фондів оформлюють свій заробіток як «капітальний прибуток» під 20% замість зарплати під 37%. У технологічному секторі — «Roth IRA», де мільярди накопичуються на пенсійних рахунках, звільнених від податку. А в індустрії страхування — PPLI, приватні поліси, які перетворюють інвестиції на «страховий продукт», непомітний для податкової.

З приходом Трампа до влади консервативні think-tank'и на чолі з Heritage Foundation готували амбітний Project 2025 — радикальну перебудову держапарату. Однак, замість революції багатії отримали подарунок — у липні 2025 року було ухвалено OBBBA (One Big Beautiful Bill Act), який назавжди закріпив їхні податкові привілеї. Закон зменшив ставки, підняв поріг спадкового податку до $15 мільйонів і — найголовніше — не торкнувся святого «step-up in basis».

Завдяки ньому спадкоємці отримують мільярдні активи за поточною ринковою ціною, а всі накопичені десятиліттями прибутки просто зникають. Механізми ухилення від податків, які раніше працювали напівлегально, тепер отримали республіканську печатку якості і стали офіційною частиною податкового ландшафту Трампової Америки.

P.S. Як бачимо, на відміну від вигаданого Робін Гуда, в реальному світі податкова забирає гроші в бідних і віддає їх багатим. Але в окремих випадках бідні в цьому дерибані також можуть прийняти участь. Наприклад, якщо вас закриють за несплату податків — ви теж будете утримуватися за рахунок інших платників податків… Привабливо? )