1. Мандат і межі. Публічно оголосіть, за що ви відповідальні і чого не маєте права торкатися. Територія, безпека, відповідальність за воєнні злочини й репарації — не предмет торгу.
2. Конфлікт інтересів. Дайте чітку декларацію: які приватні зв’язки, консультанти, “куратори”, бізнес-інтереси були і є? Хто впливає на ваші рішення?
3. Прозорість процесу. Гарантуйте публікацію будь-якого проєкту угоди до підписання: повний текст, юридичний аудит, безпекова оцінка, протокол консультацій.
4. Підзвітність. Зобов’язуйтесь до регулярних відкритих звітів у парламенті з повним стенографуванням; готовність скласти повноваження в разі порушення оголошених червоних ліній.
5. Тест довіри. Усвідомте очевидне: відсутність суспільного кредиту довіри до переговорника = відсутність довіри до переговорів. Якщо ви — фактор поляризації, ви зобов’язані або відмовитись від персональної ролі, або компенсувати це максимальною публічністю процесу.
ЧОМУ ЄРМАК — НЕПРИЙНЯТНЕ “ОБЛИЧЧЯ МИРУ”
Мир тримається на довірі. Коли переговори очолює людина, яка уособлює кулуарну концентрацію влади й підміну інституцій особистою лояльністю, — це стартовий мінус до легітимності угоди. Такі призначення читаються як спроба зробити “зручний мир для влади”, а не справедливий мир для держави. Будь-які “червоні лінії”, поставлені під таким “брендом”, не матимуть кредиту у суспільства — і не витримають політичного тиску завтра.
ЩО МАЄ ЗРОБИТИ ВЛАДА СЬОГОДНІ, ЩОБ НЕ ЗІРВАТИ ДОВІРУ ЗАВТРА
— Офіційний публічний мандат: предмет і межі переговорів, “червоні лінії”, механізм підзвітності.
— Репрезентативний склад: кар’єрні дипломати, міжнародники-правники, безпековики, експерти з перехідного правосуддя з бездоганними досьє — а не політичні фаворити.
— Відкритість текстів: попередня публікація повного проєкту угоди, правовий і безпековий аудит до підписання.
— Парламентські слухання і регулярні звіти делегації; персональна відповідальність кожного переговорника за перевищення мандату.
— Гарантія справедливості: ніяких амністій воєнним злочинам; ніякої легалізації окупації під евфемізмами; ніяких “формул”, що знімають відповідальність агресора.
ВИСНОВОК
Переговори — не тендер і не корпоративний бриф. Переговори — це випробування держави на правду. Ім’ям України не торгують, довіру народу не підміняють доступом до кабінету, а “мир” не називають документ, який не витримує тесту справедливості. Якщо влада хоче миру — вона мусить повернути процес у рамку, яку ця країна визнає легітимною. Якщо ні — отримає папір без майбутнього і суспільство без довіри.
Україна — не предмет домовленостей. Україна — сторона історії. І ми це нагадаємо будь-якому складу делегації, у будь-якому кабінеті, у будь-який момент.
