Ми з моїм австрійським колегою йдемо полігоном. Перед нами люди стріляють зі снайперських гвинтівок, пристрілюючи партію щойно виготовлених. Австрійський колега звертає увагу на одного з бійців:
- Дивіться, він неправильно лежить. За нормативами він так лежати не повинен. Це, мабуть, молодий рекрут?
- А, це наш водій, - легковажно кажу я. - Давно просив постріляти.
Після полігону я знайомлю австрійського колегу з «водієм»:
- Познайомтеся, це наш найрезультативніший стрілець. Діючий снайпер. Між іншим, трикратний чемпіон Європи зі стрільби. Вибачте за невдалий жарт про водія.
Австрієць вже бачив результати «водія». Й вже зрозумів, що це був жарт. Бо пристрілювати нові гвинтівки непросто, й будь-кому гвинтівку такої вартості в руки не дадуть. Й полігон охороняється так, що нікого зайвого там нема. На полігон дійсно важко потрапити.
- Але чому тоді він так дивно лежить? – пізніше запитує в мене австрієць, - Так лежати неправильно. Цього нема в документах. По документах не так. От узяти хоча б методичні рекомендації…
- Йому так зручно, - починаю розповідати я, - Він так звик. В нього така індивідуальна особливість, це його винахід стосовно саме цієї гвинтівки. Він винайшов спосіб притискати її так, щоб взагалі не було вертикального підкиду стволу.
- А чому тоді не лежить на уявній єдиній лінії, яка умовно співпадає з серединою каналу ствола? Ось в нас є одна директива…
- Коли він так лежить, він робить мінімум рухів, пов`язаних з гвинтівкою. Рука в нього вільна саме для цього розташування пристроїв керування. Вага перенесена на інший бік тіла.
- Це дуже цікаво, - завзято каже австрієць, - Дуже. В нас такого не побачиш.
Так, в Австрії такого неможна побачити. Тому вони й приїхали до нас, подивитися, як це робимо ми. Бо як це робиться в них, ви зрозуміли. Найуживаніше висловлювання на полігоні – «Ми такого ще не бачили». Бо Австрія готується до війни з РФ. Але – за своїми методичками. Так само, як вся Європа. Прагматичні австрійці відчувають, що щось тут не те з підготовкою, та дехто потрапляє до нас, щоб подивитися, а як воно робиться в реальній війні. Відверто скажу – їхня система підготовки здається слабенькою, вона розрахована на те, що війни вдасться якось уникнути.
Вони весь час розпитують, ми весь час відповідаємо. Ця історія з «неправильно лежить» - вона дуже показова для всієї Європи взагалі. Але прикол в тому, що зрозуміти, чи правильно снайпер лежить, можна тільки побачивши результати стрільби. Якщо результат 10 з 10 – як би він не лежав, він лежав правильно. Навіть якщо у момент пострілу його ліва нога була за правим вухом, а дивився він у небо та ворушив губами. Це не важливо. Важливі влучання.
А от протилежна ситуація більш серйозна. Коли в снайпера все від А до Я суто за підручником, як вимагають і як треба, й все виконується чітко й перфектно, нема до чого *****, за одним винятком – не влучає взагалі нікуди. Ось де проблема.
Запитаю військових, які мене читають. А що роблять «неправильно» ваші найрезультативніші бійці?
А взагалі пост не тільки про військо. Він і про бізнес, і про життя. Бо все це можна зустріти на кожному кроці.
