Начебто теми не такі вже й протухлі, але їх кінцівка завжди однакова.
Преса показує гостросюжетні кадри обшуків, затримання, а через певний час з’ясовується, що його/її відпустили на всі чотири сторони, бо ніякого покарання не буде.
Про наших корупціонерів і казнокрадів.
Кілька днів преса пише про те, як піймали чергового діяча неймовірно зеленого кольору, який відпиляв бюджет, обклав когось даниною, вимагав або отримував хабаря. А далі він або загадковим чином зміг перетнути кордон України і тепер у їхній умовній Валенсії показує середній палець і правосуддю, і слідству, або йому обрали запобіжний захід із начебто величезною сумою застави.
Електорат а-ля 73% радісно розмазує шмарклі по щоках із вигуками «От же ж».
А тим часом адвокати подають апеляцію, і якщо, умовно, пацієнт відпиляв 1000 гривень, а початковий завдаток був 100 гривень, то апеляційна інстанція, діючи за принципом «Хай живе найгуманніший суд у світі», зменшує суму до 10 гривень, а врешті-решт пацієнту обирають суворий запобіжний захід у вигляді клятви «не балуватися» та звільняють під особисте зобов’язання. Після цього справа розвалюється, і/або пацієнт опиняється в умовній Валенсії з тією самою фігурою з пальців.
•
Щось подібне ми будемо спостерігати і стосовно Бабюлі, і, між іншим, це було зрозуміло з самого початку.
Адже тут вона виступила не те що не у своєму амплуа, а можна сказати, що діяла всупереч законам фізики. Справді, вона завжди була стороною, що брала, чи то коли була прем’єром, чи то в часи депутатства, і навіть цього разу.
Просто нагадаємо про те, що до 2019 року парламентські вибори завершувалися явищем, раніше відомим під назвою «спікеріада».
Якщо хтось забув, то суть заходу полягала у формуванні парламентської коаліції, яка повинна була сформувати уряд. І ось у період «спікеріади» точився запеклий торг не тільки за те, щоб утворилася коаліція і далі – пішли відповідні кадрові призначення. Мова йшла про спікера, голів парламентських комітетів, голову уряду, міністрів та керівників інших окремих органів і відомств – Служби безпеки України, Генпрокуратури тощо.
У підсумку виходило, що спочатку треба було сформувати коаліцію, а потім – вирішувати кадрові питання, але у нас це виглядало інакше. Парламентські політичні сили, які в нас були, за дуже рідкісним винятком відрізнялися лише персональним складом і набором спонсорів. Власне політичних відмінностей у них не було, бо вони діяли як популісти, з лівим ухилом. А через те що партії не мають саме політичного змісту, а йдеться про розподіл синекур і годівниць, то коаліція формувалася саме за таким принципом, а не за поєднанням політичних сенсів. Щойно відбувся розподіл портфелів і фракції, що входять до коаліції, висловлювали свою згоду, відразу ж починався процес формалізації всього сказаного вище.
•
Щось подібне очікувалося і в 2019 році. Якщо хто забув, нагадаю, що співак ротом з самого початку заявляв про те, що буде союзником зелених і готовий увійти в коаліцію за пост прем’єра. Були й інші анонси можливих конфігурацій коаліції, але в підсумку вийшла «монобільшість», і всі ці пропозиції втратили сенс. Зелень змогла все це провернути самостійно і без найменшої спікеріади.
У такому випадку невеликі фракції на зразок бабусиних перейшли на «підніжний корм», заробляючи свої «преміальні» за підтримку якихось рішень, де зелень з якоїсь причини не могла зібрати необхідну кількість голосів, а замовник влаштовував «роздачу слонів». Тобто за браком кращого доводилося виїжджати на маргіналі, і про це всі чудово знають, а тут Бабюля зайняла позицію «роздавача», абсолютно їй не властиву. І одразу стало зрозуміло, що справа тут не в ній і що вона за якісь плюшки виконувала незвичне замовлення.
•
Простіше кажучи, якщо хтось через свою наївність вирішив, що почалася зачистка Авгієвих стаєнь, на які зелень остаточно перетворила Раду, то він глибоко помиляється. З чого б саме зараз виникла така ідея, коли і суми там ходять не ті, і взагалі депутаствуюча публіка вже давно не нагадує голодних пташенят, які могли спалитися на якихось дрібницях. Всі вони настільки обросли жирком, що просто зараз можуть послати всіх подалі та відчалити за рубіж, де єдиною проблемою буде легалізація всього нажитого непосильною працею. І тут – таке.
•
Виходячи з цього, відразу виникла підозра, що ми спостерігаємо верхівку айсберга і Баба потрапила в неприємну ситуацію з якоїсь іншої причини, але для публіки сформували якусь цілком зрозумілу версію.
Далі – припущення та спекуляції. Швидше за все, йшлося про те, щоб зламати хребет «монобільшості». Зараз це зробити досить просто, бо вона вже давно і з великими труднощами набирає 226 голосів для ухвалення того чи іншого законопроєкту і часто користується послугами підстилкового «Голосу» чи «За Майбах», чи взагалі колишніх регіоналів/ОПЗЖ.
Проте списковий склад там все одно перевищує 226 «багнетів», а от якщо звідти вилучити певну кількість депутатів, то формальна «монобільшість» зникає і виникає та сама «спікеріада» і з тими ж самими наслідками. І ось тут якби Бабюля змогла консолідувати якусь більш-менш значну кількість депутатів, вона одразу б опинилася в добре відомій ситуації «золотої акції», яка її піднімала у прем’єрське крісло. І ось за цей приз під фініш кар’єри можна було ризикнути, що вона й зробила.
Тим більше що бабуся вона ризикова і цугундером її вже особливо не налякаєш. Щоправда, часи зараз уже не такі ситі, як колись, але обізнані люди кажуть, що лапті зараз дійшли до такої межі, що можуть почати сипатися будь-якої миті, а щойно це почнеться, в Україну підуть великі кошти на відновлення. І тут виконавча влада опиниться посеред Клондайку.
•
Не виключаю, що донори вже вивчили нутрощі прогнилих зелених структур і запровадять якісь механізми не лише контролю, а й розподілу та освоєння коштів, аж до власних будівельних компаній, але все одно це буде зовсім інший розклад.
Але це – з одного боку, а з іншого – такий хід вирве з-під найвеличнішого те, чим він зловживав усі роки в першому кріслі, а саме – зелену вертикаль, за допомогою якої він міг коїти все, що заманеться.
Просто згадаймо, що буквально всі його призначення на найважливіші пости мали такий персональний склад, що в старі часи і десь на Сході цього було б достатньо для харакірі. Це було не випадковістю і не помилковою кадровою політикою.
Він призначав своїх особистих друзів, партнерів по бізнесу та шоу, тобто своє особисте коло спілкування, яке не мало ані найменших знань та досвіду в тих сферах, керувати якими він їх поставив.
А таке буває тільки в одному випадку – коли посади розглядаються як годівниці, і не більше.
У результаті все це ко(д)ло спілкування виявилося казнокрадами, корупціонерами та/або російськими шпигунами. І тут навіть не стоїть питання про те, що ж це за ко(д)ло він собі сформував.
•
Але саме так було сформовано зелену вертикаль, яка з дедалі більшим скрипом працює й зараз. І зламати її міг тільки той, хто її створював і хто знає її слабкі місця.
Ім’я цього «трудівника» не стану називати, адже всім воно добре відоме.
І от якщо за спиною Бабюлі поставити саме цього пацієнта, то картина починає набувати якогось більш-менш зрозумілого вигляду. І у всій цій картині, загалом зрозумілій і логічній, залишається відкритим просте запитання: «Чому Бабюля, а не замовник і організатор цього банкету?»
Судячи з миттєвої реакції, яка, безперечно, випередила розвал зеленої монобільшості, на Банковій чітко розуміють, що це була не бабусина самодіяльність, а гра іншого піаніста. То чому його не взяли в оборот, хоча там є за що і цього «чогось» там набагато більше, ніж у бабці? Відповідь може бути тільки одна: навіть вигнаний зі свого поста, пацієнт настільки міцно тримає за тестикули піаніста, що той не наважується його кинути під прес навіть у ситуації, коли той діє контра, і в ситуації, коли потримати вигнанця за кадик готові дуже багато хто.
Що ж ви таке обрали, га?
Anti-colorados
