«У нас для вас посилка, але ми вам її не віддамо… Тому що ви ПДВ на її вартість не сплатили»…
Отже, депутати продовжують фіскальну операцію під назвою «стригти свиню».
Це коли крику багато, а шерсті — обмаль.
Під визначення фіскальної операції «стригти свиню» слід віднести законопроєкти щодо пониження планки ПДВ для ФОПів, оподаткування операцій на електронних платформах і зняття пільги ПДВ під час надсилання в Україну міжнародних посилок.
Який status quo існував раніше?
Станом на цей час в Україні діяла наступна пільга: всі міжнародні посилки вартістю до 150 євро не оподатковувалися ПДВ та митом.
Наприклад: посилка вартістю 300 євро. ПДВ у розмірі 20% та мито у розмірі 10% нараховувалися на різницю між повною вартістю та сумою пільги: (300–150) × 0,1 = 15 євро (мито), і сума ПДВ: 300–150 = 150 + 15 (мито) = 165 × 0,2 = 33 євро.
Але згідно з планами авторів законопроєкту «про оподаткування посилок», з 1 січня 2027 року планується повне скасування цієї пільги, і ПДВ (20%) буде нараховуватися на всі посилки без урахування пільгового ліміту.
Дозволяється не оподатковувати лише «подарунки» від фізичних осіб на суму до 45 євро.
Як завжди, всі найбільш токсичні податкові зміни у нас запроваджуються «іменем МВФ». Мовляв, Міжнародний валютний фонд вимагає від України «фіскальної консолідації». А нові податки чиновники у нас завжди знаходять лише «у посполитих».Всі ці зміни «зашиті» в законопроєкті № 15112-1, який і передбачає скасування пільг на посилки вартістю до 150 євро.
Нові правила планують запровадити з 1 січня 2027 року.
І це ще один маркер — всі найбільш токсичні для економіки та суспільства новації у нас приймаються «з відтермінуванням» задля анестезії суспільної реакції.
Законопроєкт встановлює наступну систему нового оподаткування міжнародних посилок:
1. Пільгова вартість посилки — 45 євро, але лише для «подарунків» від фізичної особи.
2. Скасування оподаткування товарів, придбаних згідно з правилами дистанційного продажу товарів, на адресу одержувача — фізичної особи (для уникнення подвійного оподаткування операцій з дистанційного продажу товарів).
При цьому терміни «електронний інтерфейс», «підприємство електронного інтерфейсу», «посередник підприємства електронного інтерфейсу», «правила дистанційного продажу товарів» вживаються у значеннях, визначених Митним кодексом України.
Тобто тут ПДВ сплатять самі електронні майданчики, які зареєстровані як платники в Україні. Але для цього треба ще «примусити» ці платформи стати податковими агентами в Україні.
3. Всі інші посилки — скасування пільгового ліміту в 150 євро і оподаткування суми посилок ПДВ (20%) та митом (10%).
Тут, звісно, виникає питання адміністрування такого податку.
Що цікаво, пільга в 45 євро не поширюватиметься на такі вантажі, як:
- підакцизні товари (наприклад, алкоголь);
- парфуми (понад 50 г) чи туалетна вода (понад 0,25 л);
-кава (понад 500 г) або кавові екстракти й есенції (понад 200 г);
- чай (понад 100 г) або чайні екстракти й есенції (понад 40 г).
Відповідальність за дотримання цієї норми покладається на Державну митну службу.
Тобто податок доведеться платити за чай чи каву, надіслану родичами з Італії, чи за парфуми на день народження, надіслані друзями з Франції.
Якщо у посилці знайдуть вказані вище товари, вона автоматично оподатковується, навіть якщо основна частина — це дійсно подарунок, наприклад, у вигляді книги, і туди просто поклали пакет чаю як сувенір.
Статистика 2025 року свідчить, що на митниці було зафіксовано 75,59 млн міжнародних посилок на загальну задекларовану суму 167 млрд грн.
При цьому оподатковано було 618 тис. посилок (0,8% від загальної кількості), при цьому їх вартість становила 45% від загальної суми.
Отже, у випадку скасування пільгових 150 євро доведеться оподаткувати як мінімум 50 млн посилок, тобто адміністративне навантаження на митницю зросте як мінімум у 80 (!!!) разів.
І це при тому, що податкова служба у нас досі не змогла налагодити звичайне адміністрування податку на нерухомість фізичних осіб.
Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк зазначив з цього приводу:
«Незважаючи, ви "за" чи "проти" скасування пільги — три питання: як звати людину у владі, яка зараз займається тим, щоб до 1 січня 2027 року розробити таку систему на митниці, яка потягне +90 млн (судячи з динаміки року) транзакцій?
Як звати людину у владі, яка зараз веде перемовини з іноземними платформами, щоб вони стали податковими агентами для відправлень в Україну?
Як називається стаття у бюджеті, з якої хоч 1 грн зараз закладена на цю надважку технічну задачу на митниці та податковій?
Спойлер: відповіді на ці запитання відсутні.
Ніхто і ніяк. Це треба було вже пів року як робити, але цим ніхто не займається досі».
Припустимо, що законопроєкт №15112 буде ухвалено — до чого це призведе для звичайного українця?
Вже з 1 січня 2027 року ПДВ буде нараховуватися на всі товари, придбані на закордонних маркетплейсах (наприклад, AliExpress, Temu тощо), при цьому незалежно від вартості таких посилок: тобто навіть із жіночої біжутерії або магнітика на холодильник вартістю в один євро (!!!).
І тут ще питання, чи будуть флагмани цифрової торгівлі реєструватися як податкові резиденти в Україні?
Український ринок e-commerce — це приблизно $5–6 млрд на рік. Припустимо, що AliExpress і Temu разом займають 20–25% нашого ринку — не більше ніж $1–1,5 млрд на рік. У масштабах глобального бізнесу цих компаній мова про менше ніж 1,5%.
Тепер питання: чи будуть AliExpress і Temu будувати окрему ІТ-систему з урахуванням блоку оподаткування для ринку розміром у 1–2% свого обороту? Чи не відключать ці мережі взагалі доставку в Україну?
Сам податок буде включено у вартість товару, тобто його ціна буде більшою на 20% лише за рахунок застосування ставки ПДВ.
Тим часом використання посилок — це один із найголовніших механізмів соціальної та торгової комунікації під час війни, коли стаціонарні майданчики купівлі товарів стають або недоступними (як, наприклад, дюті-фрі в аеропортах), або надто дорогими через логістику та накладні витрати.
Саме тому майже половина українців активно використовує посилки як механізм торгового обміну.
Соціологічна група "Рейтинг" (Rating Group) провела 6–9 лютого 2026 року опитування, згідно з яким у 68% випадків вартість міжнародної посилки не перевищувала 50 євро (але більшість цих посилок не підпадає під пільгове визначення нового законопроєкту і буде оподатковуватися).
29% українців, які отримували міжнародні посилки, замовляли спеціальні товари для подолання енергетичної кризи (зарядні станції, генератори тощо). І ці посилки у випадку прийняття законопроєкту теж будуть оподатковуватися ПДВ.
Найпопулярнішими товарами в міжнародних відправленнях є одяг і взуття (45%), павербанки, акумулятори, зарядні пристрої (26%).
Саме тому абсолютна більшість респондентів (82%) не підтримує запровадження ПДВ на міжнародні посилки. А це приблизно половина населення України.
64% респондентів вважають посилки з-за кордону важливими, а 25% — критично важливими для себе.
79% респондентів вважають, що оподаткування міжнародних посилок буде негативно впливати на волонтерську діяльність.
Наприклад, значна кількість комплектуючих для дронів, зокрема пульти, окуляри тощо, у 99% випадків замовляється операторами дронів та службами комплектації частин за кордоном і отримується у звичайних посилках.
Якщо закон приймуть, такі поставки для військових одразу подорожчають на 20%.
Але, можливо, оподаткування посилок допоможе замінити частину зовнішньої фінансової підтримки і наповнить державний бюджет?
За прогнозами уряду, така новація принесе в бюджет не більше 10 млрд грн нових фіскальних надходжень на рік.
Порівняймо цю цифру з 4,8 трлн грн, запланованих як витрати державного бюджету на 2026 рік. Це лише 0,2% від державних річних витрат.
При цьому виникає питання.
Чому уряд не хоче переглянути систему відшкодування ПДВ під час експорту сировинних товарів, що може надати державі 100 млрд грн на рік?
Чому не вводиться податок соціальної солідарності на лакшері-товари, в тому числі на люксові автомобілі (що дозволить залучити 30 млрд грн на рік)?
Чому не запроваджується прогресивний податок на значні доходи фізичних осіб?
Чому не переглядається розмір ренти на видобуток природних ресурсів?
Чому не наводиться лад із контрабандою на митниці?
Всі ці заходи можуть дати не 10 млрд грн на рік, а сотні мільярдів.
Натомість уряд воліє запроваджувати податки на посилки, послуги цифрових платформ (умовно — «податок на рікш») і так далі, керуючись принципом: з бідних по нитці — відшкодування ПДВ олігархічним групам.
Адже саме за рахунок звичайних споживачів наповнюється «общак відшкодування ПДВ при експорті сировини».
Крім того, має бути чітка причина такої «наполегливості» чиновників?
Відповідь проста: економічна система під час війни скукожується, як «шагренева шкіра». Так само скорочується і простір отримання бенефітів і профітів.
У цих умовах великі ФПГ намагаються монополізувати все «виснажене тіло» внутрішньої економіки та її фінансові ресурси.
Значні ціни у великих торговельних центрах (здебільшого олігополістичних, тобто схильних до цінових змов) переорієнтували населення на купівлю товарів на електронних майданчиках, що призвело до втрати такими ТРЦ значної частини доходів.
Тому «удар по посилках» — це спроба загнати українців «фіскальним батогом» у пусті торговельні центри.
Отже, за цим законопроєктом видніються «вуха» власників торговельних мереж та торгових операторів, які сплачують оренду бенефіціарам ТРЦ.
Саме тому цей законопроєкт є суто антисоціальним та лобістським.
Звісно, депутати мають захищати саме інтереси своїх виборців, а не власників ФПГ чи ТРЦ (часто це одні й ті самі особи).
Але «мають» — це не завжди «зробили».
Втім, за словами депутатки Ольги Василевської-Смаглюк, поки голосів для прийняття цього законопроєкту бракує.
І нехай забракне під час голосування: не варто руйнувати соціальний логістичний уклад мільйонів українців під час війни заради 10 млрд грн примарних доходів бюджету і реальних 10 млрд грн доходів власників ТРЦ.
