"ІРОНІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДОЛІ" - Дмитро Чекалкін

Коли життя змушує вчити уроки, які ти прогуляв.

У 2019 році нам розповідали про «кінець епохи бідності», шкідливість Мінських угод та пропонували зійтися «десь посередині», просто заглянувши в очі Путіну. Але історія — дама жорстока, вона не прощає наївності.

Сьогодні Банкова змушена діставати з шухляд стару «червону лінію» Порошенка. Бо виявилося, що:

• «Просто перестати стріляти» закінчується Бучею та Бахмутом, а рятують країну ракетні програми «Нептун» та «Вільха», закладені ще до 2019-го.

• «Какая разніца» не працює, бо окупанти маркують свої претензії саме межами російської мови та впливу РПЦ.

Як результат — «Термос» раптом став Томосом, а заборону московського патріархату довелося підписувати власноруч.

• «Геніальний маневр Мінськ», який так запекло критикували, насправді подарував Україні 8 років. 8 років на підготовку офіцерів, перехід на стандарти НАТО та зміцнення економіки. Без цього фундаменту у 2022-му у нас просто не було б шансів.

У чому головна різниця між Порошенком та Зеленським сьогодні?

П'ятий президент діяв на випередження завдяки стратегічному передбаченню.

Шостий — наздоганяє цей рівень через криваву практику, трансформувавши державницьку тріаду у сухий воєнний менеджмент.

Критика форми при абсолютному копіюванні змісту — це найкраще визнання чужої правоти